"Мене лякали й не випускали з кімнати", – українка про свої заробітки в Італії

21 Червень, 2017 - 16:13

Українка Юлія Петляк народилась і виросла в Бурштині, а сьогодні з чоловіком і двома дітками мешкає у Флоренції (Італія). Однак відколи вона приїхала на роботу до Італії, їй не пощастило пережити ледь не усі найгріші жахи заробітчанина. Про це вона розповідає paralleli.if.ua

– Я поїхала до Італії в 19 років, – розповідає Юля. – Закінчила школу, кулінарне училище, потім поступила на заочну форму навчання в «Галицьку академію», паралельно працювала у тодішньому кафе «Капітан» в Івано-Франківську. Пам’ятаєте, таке колись було? (Сміється, – авт.). А потім мені то все набридло і я вирішила поїхати за кордон – заробити трохи грошей.

– Ви були зовсім юною. Хто допоміг? 

– Допомогли мені знайомі, тому що самій кудись поїхати було нереально – на той час я заплатила 1700 євро за те, щоб перетнути кордон. Це був 2005 рік – шалені на той час гроші. Але знаєте, мені дуже сильно пощастило, бо принаймні все відбулося без пригод.

– Наслухалися про пригоди інших?

– Звичайно. Ще й як слухалась! Одна моя знайома перший раз їхала до Італії 2003 року і розповідала, як тривалий час до вид’їзду «сиділа» на спакованих валізах, бо не могла дочекатися дзвінка, а потім розповідала, як повезли їх до Польщі (легально вони змогли потрапити тільки туди). Далі було найцікавіше – дочекавшись ночі заробітчани відправилися через річку перетинати кордон, щоб ніхто не побачив, із валізами на голові. Оскільки надворі був листопад, більшість заробила собі хвороб, і в країну, де цих людей абсолютно ніхто не чекав, приїхали зі серйозними запаленнями. У мене такого не було. Мені зробили фальшиву візу до Англії, буцімто на навчання, на основі чого я собі легко зробила Шенген. І все склалося добре.

– Ви знали куди саме їдете?

– У Мілані на мене мала чекати жінка, номер телефону якої я отримала попередньо. Але ніхто мене не зустрів і до неї я не додзвонилася. Кинули, чи як це сказати… Уже водії автобуса почали видзвонювати до своїх знайомих і просити, щоб мене хтось взяв до себе. Погодилась одна українка, яка мешкала біля Венеції, доглядаючи за стареньким дідусем. У нього був величезний будинок, тож наша заробітчанка вирішила скористатися цим і підзаробити. Тут часто так роблять. Але все відбувалося за однієї умови – мені ні в якому разі не можна було виходити (максимум – на пальчиках в туалет), щоб ніхто не «спалив». Платила я їй 5 євро за ніч. І там довго не була, Слава Богу. Приїхала в п’ятницю, а вже у неділю пішла на роботу. 

– Чому Слава Богу? 

– Я два роки життя за ці два дні лишила на тій квартирі. У мене такий нервозний стан був, що я навіть їсти нічого не хотіла, тільки й чекала того моменту, коли хтось прийде до кімнати і можна буде хоча би словом перекинутись. Мене лякали й не випускали з кімнати. Вона мене так налякала за ці два дні, що я потім три місяці з хати не виходила. Розповідала, що в Італії багато темношкірих, які викрадають молодих жінок, віддають в сексуальне рабство… Це безглуздя якесь! Але я то тільки зараз розумію, а спочатку було страшно, тепер навіть соромно згадувати, як я себе поводила, коли вперше вийшла на вулицю. І от в неділю мене відвели на зупинку, де збираються всі українці, там пропонували різну роботу, але мені не знайшлось ніякої. Аж раптом одна жінка сказала, що планує їхати додому до дочки на весілля і її треба підмінити.

От приводить вона мене в цю сім’ю, а я переступаю поріг і давай роззуватися – все, як у нас прийнято. А у них же тут такого нема, тому дивилися на мене, як на трохи дивну. Думаю, що вони мене просто пожаліли, тому і взяли до себе. Пояснили, як готувати, прибирати, подарували книжку з вивчення італійської, от і все. Я там мала працювати тільки місяць, а в результаті залишилась на півтора року.

– Важко було? 

– Ні, зовсім. Нормально. Жили ми на хуторі, без перебільшення кажучи, де вулиця і 5 хат. Вихідних було мало – тільки один день у тиждень. А піти ж то насправді нікуди. Іноді вони мене брали з собою то на концерти, то на море, іноді відпускали в суботу ввечері поїхати кудись з друзями, за що я їм вдячна. Платили мені тоді 700 євро, не багато, але хоч було за що жити. 

– Кажуть, все пізнається в порівнянні. Скільки отримували в Україні на попередній роботі? 

– Смішно. 250 грн… З чаєвими ми отримували в місяць 400–450 грн. Але то було нормально на той час. Принаймні я не бідувала – просто набридло все. Пахали ми по 15 годин в день, людей тьма, ти завжди на ногах. А тоді ще курити дозволяли в закладах. От уявіть собі, яка я додому приходила «обкурена» (волосся і одяг втягував у себе запах сигаретного диму, – авт.). 

– А ця перша робота в Італії Вам не набридла? 

– Набридла і ця. Тим паче, що я вже встигла вивчити мову, тому знову вирішила звільнитись. Мені запропонували іншу – доглядати за бабусею. Це мені було більш до вподоби, бо давали більше вільного часу. Але в результаті така парадоксальна ситуація виникла: як тільки я звільнилася, мені сказали, що я вже не потрібна. От і знову довелось залишитись без роботи, але ненадовго. Якийсь час ходила на прибирання, потім зробила собі документи. І нарешті вдалося поїхати додому. 

– І які були перші враження, відчуття? 

– Депресивні дуже. Перший день я гуляла вулицями Бурштина і плакала: в центрі міста понаставляли якихось будок з лотерейними квитками. Чомусь, все це мене дуже засмучувало. Люди там клацали безперестанку… Я весь час думала, чому я сюди приїхала, до кого, а потім якось почала зустрічатися з друзями. І загалом дуже класно вдалось провести літо. 

Реклама

Читайте також:

тема

Актуальне порівняння німецьких підприємств на інтернет-платформі Kununu показало, на яких підприємствах співробітники задоволені своєю зарплатою. За результатами дослідження стал
Економити на товарах та послугах у Німеччині можна цілий рік. Потрібно просто знати деякі хитрощі.

новини

13:35
Uber оголосив про припинення роботи в Барселоні.
13:24
Витік газу стався у квартирі багатоповерхового будинку. Загинуло семеро людей.
22:58
У трьох штатах через негоду оголосили режим надзвичайного стану.
20:25
Одна людина загинула, ще 6 дістали поранення.
20:19
На узбережжі Франції знайшли декілька подушок від сидінь літака Piper Malibu, який зник над Ла-Маншем 22 січня.
17:35
Американський регулятор навряд чи ризикне підвищити ключову ставку.
07:57
У Північній Ірландії ураган "Доріс" став причиною отриманих ушкоджень декількох дерев на алеї, де знімали відомий серіал "Гра престолів".
07:36
Відео, на якому видно момент вибуху в житловому будинку у Гаазі, що стався в неділю, 27 січня, з'явилося в Інтернет.
07:12
У китайській провінції Хунань стратили чоловіка, якого засудили за вбивство 15 осіб.
00:48
Директор Нацрозвідки США Ден Коутс у вівторок, 29 січня, заявив, що напружені відносини між Вірменією та Азербайджаном через ситуацію навколо Нагірного Карабаху здатні стати причиною великомасштабного конфлікту, до якого може бути залучена і Росія.
Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.