Історія унікального норвезького міста за лінією Полярного кола

Це портове містечко в норвезькій Арктиці неодноразово знищували під корінь, його спалювали, руйнували та стирали з географічних мап. Проте кожного разу воно відроджувалося з попелу - як непокірний північний Фенікс, пише СВІТUA з посиланням на turist.delfi.ee.

Далеко на північ від тих знаменитих фіордів, куди зазвичай возять туристів, лежить область Фіннмарк, повністю розташована за Полярним колом. Для Норвегії це - свого роду фронтир, тільки не Дикий Захід, як у США, а Дика Північ. Дуже дика та дуже сувора.

Фото: www.hurtigruten.com.

На перший погляд абсолютно безлюдна місцевість, де берег - це ланцюжок мисів і скель, які круто обриваються в море. Субарктична природа тут завжди диктувала людині свої умови. Взимку всі дороги, як за велінням верховного скандинавського бога Одіна, зникають під снігом, що відрізає далекі поселення від "великої землі" на довгі дні. А коли спускається полярна ніч (з середини листопада до кінця січня), ці й без того не дуже радісні місця накриває темрява.

Однак коли по пустельному і засніженому шосе, повз рибальські селища, які ледь подають ознаки життя, повз застиглі біля причалів траулери ви приїжджаєте до Гаммерфесту (населення 10 527 осіб), то дуже скоро дізнаєтеся, що це містечко (одне з найпівнічніших у світі) зустрічалося в своїй історії з набагато серйознішими та страшнішими проблемами, аніж мінусові температури.

Історія Гаммерфесту - це похмурий ланцюг нескінченних лих, пожеж, війн, починаючи з часів Наполеона і закінчуючи нацистським нашестям. Але, незважаючи на настільки багату та сповнену трагічних подій історію, місто нині виглядає неочікувано сучасно й зовсім не схоже на інші подібні до нього населені пункти на крайній півночі Норвегії.

Тут немає характерних для решти Норвегії будиночків, обшитих дошками. Немає і традиційних магазинів, які могли б дивитися на гавань цього колишнього селища китобоїв. Замість них міський пейзаж оживляє освітлений світлодіодними лампами скляний купол Центру арктичної культури. Під пласким небом північної Атлантики, трохи в стороні від величезних терміналів зі зрідженим газом, розташувалися сучасні багатоквартирні будинки і причал для круїзних лайнерів. А на головній вулиці міста, Кіркеґата, височить постмодерністська будівля церкви, схожа на ракету на стартовому майданчику. Одночасно з тим вона нагадує стелаж для в'яленої риби - свого роду символ всього Фіннмарку.

Фото: zoover.ru.

Як же в Гаммерфесті пояснюють настільки сучасний вигляд міста?

Починаючи з XVIII століття, відтоді як сюди, на землю саамі, прибули перші європейські (а потім й північноамериканські) торговці, це містечко неодноразово знищували, повністю спалювали.

Пекло приходило на цю землю часто і повноцінно, а коли люди все відновлювали, воно приходило знову. Проте кожного разу місто відроджувалося з попелу. 

"Ви можете простежити історію нашого міста на 10 тисяч років углиб століть, проте що стосується будівель - ми дуже молодий населений пункт. У місцевих жителів сильний дух першовідкривачів, піонерів - це і є причина того, чому люди сюди повертаються. Це місто, яке звикло розраховувати лише на себе. Ми тут звикли покладатися один на одного", - розповідає 75-річний Єнс Берґ-Гансен, місцевий історик.

Фото: spbphotographer.ru.

Чим спочатку привернув європейців цей суворий куточок, так це своєю гаванню, яка не замерзає за будь-яких умов, що є великою рідкістю в цих широтах. Тепла течія Гольфстрім омиває місцеві берега. Від самого початку тут активно розвивалися рибальство та китобійний промисел - це були часи, коли тюленів, моржів та китів вбивали заради їх м'яса, шкіри та жиру. Коли китобої поверталися зі здобиччю, місто перетворювалось на величезну фабрику під відкритим небом, де одразу ж поспішали очистити шкіру китоподібних, поки вона не зіпсувалася.

"Раніше говорили: ви почує запах Гаммерфесту задовго до того, як його побачите", - говорить Берґ-Гансен, описуючи роки риболовецького буму в середині XVIII століття.

Тоді в місті можна було зустріти росіян, німців, французів, голландців й американців - всі ці країни відкривали тут свої представництва.

"Тут торгували, тут крутилися великі гроші. Говорили також, що місцеві жінки дуже красиві (не менше красиві, ніж в Парижі!) - через те як вони вдягалися", - веде далі історик.

Нині Гаммерфест вже не пахне рибою, його центральні вулиці повні перукарень та бутиків, яких тут для маленького міста, мабуть, навіть занадто багато. Однак, як можна зрозуміти з історичних документів, що зберігаються в місцевому музеї відновлення Фіннмарку та Трьомсе, гарні часи тривали недовго.

Фото: WomanAdvice.ru.

Першого удару місту завдали під час Наполеонівських війн. Оскільки порт був стратегічно важливим для морських шляхів до Росії, Арктики та Великої Британії, він потрапив під гарячу руку. У липні 1809-го, після тижневої блокади, британці розграбували місто, залишивши його населення вмирати від голоду. За півстоліття ураган розніс на друзки всі міські склади. А 1890-го року прийшла чергова трагедія: дві третини будівель в гавані були знищені пожежею.

З огляду на непередбачувану погоду в цих місцях і віддаленість від великих центрів цивілізації, можна назвати справді неймовірним те, як швидко відновлювався Гаммерфест, набуваючи сучасного вигляду.

Невеличкий приклад: вже наступного року після страшної пожежі місто стало першим у північній Європі, яке встановило на своїх вулицях електричні ліхтарі. Однак найгірше було ще попереду. 1940-го року місто окупували німці. Чотирма роками пізніше, в жовтні 1944 року, напередодні наступу радянських військ на східному фронті, гітлерівці застосували тут тактику випаленої землі: батальйон з тисячі нацистських військових не залишив від міста каменя на камені.

Фото: Avtotravel.com.

Гаммерфест було спалено вщент, було знищено все - і запаси продовольства, і будинки. Гітлерівці були в цьому дуже методичні - вони зруйнували 10 тисяч будинків. Дороги було підірвано, телеграфні стовпи зрубано, всі комунікації знищено. І вулиці, і гавань були заміновані. Єдиною вцілілою будівлею була місцева капличка. Неймовірно, але пожежі не вщухали чотири місяці, й на той час, коли останній мешканець покинув місто, Гаммерфесту більше не існувало.

Цілі родини містян було евакуйовано на південь Норвегії. Серед них була й Ранді Сімонсен, якій зараз 84 роки. Вона - одна з небагатьох живих свідків тієї трагедії. 

"Німці були настільки ретельні, що спалили всі наші підвали. Але ми теж були не пальцем роблені. Люди зуміли заховати частину свого майна, хоча розраховувати в ті дні на швидке повернення не доводилося", - розповідає жінка, показуючи старі пожовклі знімки.

Варто зазначити, що світлини відновлення, що зберігаються в музеї, набагато більше вражають, аніж знімки зруйнованого Гаммерфесту. На одній з них - американське крісло перукаря, закопане від пожеж і руйнувань глибоко під землю його власником. Інший знімок відобразив два м'які крісла з оббивкою з оксамиту, які теж чудово збереглися під землею й були викопані після війни.

Фото: megabook.ru.

Як згадує Сімонсен, її сім'ї дали усього два дні на те, аби підготуватися до від'їзду - при цьому ніхто не знав, куди їх повезуть й чи повернуться вони взагалі. Ранді було тоді 11 років й разом із сім'єю вона подолала близько двох тисяч кілометрів на південь, до провінції Телемарк.

"У батька море було в крові, і майже одразу після того, як в травні 1945-го закінчилася війна, він сів на перший же катер, який відбуває на північ з Трьомсе, й повернувся до Гаммерфесту. Ніхто з містян навіть не припускав, що можна не повернутися", - розповідає Ранді.

Сьогодні ніщо не говорить про те, що довелося пережити цьому місту. Так, воно лежало в руїнах, але вже за кілька тижнів багато будівель було відновлено. 

Фото: www.dsbw.ru.

"У нас не було часу на переживання. Люди були щасливі, що повернулися додому. І взагалі я була підлітком, всі мої думки були про школу, про моду і, звичайно ж, про хлопчиків", - згадує Сімонсен, додаючи, що спочатку, коли сім'я тільки повернулася в рідне місто, їй доводилося спати на підлозі в каплиці.

Інший свідок тих подій, 72-річний Ґуннар Мільх, вчитель на пенсії, розповідає власну теорію щодо того, чому Гаммерфесту вдавалося так успішно відновлюватися. 

"Людям властиво романтизувати минуле. Але в Гаммерфесту минуле завжди складалося важко. Для нас це було питанням виживання нашої громади. Коли люди поверталися сюди після закінчення Другої світової, вони відтворювали свою громаду після того, як надовго були розлучені з нею. Урок з усього цього такий: тільки ми самі повинні вирішувати власну долю", - каже Ґуннар.

Як показує історія, місце Гаммерфесту - серед таких міст, як боснійський Мостар, японська Хіросіма та німецький Дрезден. Усіх їх було зруйновано, але вони повстали з попелу, хоча мало хто на це розраховував.

Фото: simo.ru.

Сьогодні Гаммерфест - знову успіше місто, цього разу завдяки компаніям, які займаються зберіганням та постачанням скрапленого природного газу. Для місцевих мешканців - це лише продовження історії про те, як їх місто знову знайшло себе в світі, який змінюється.

Можливо, найкраще незломлений дух Гаммерфесту уособлює собою міський талісман, який красується у нього на гербі - білий ведмідь. Він символізує життєву енергію місцевої громади і, одночасно, - неймовірну здатність протягом століть виживати у віддаленому та не надто затишному куточку світу, незважаючи на протидію природи та найгірші людські наміри. Кращого талісману важко собі й уявити.

Головне фото: thinglink.com.

Реклама

Читайте також:

тема

Актуальне порівняння німецьких підприємств на інтернет-платформі Kununu показало, на яких підприємствах співробітники задоволені своєю зарплатою. За результатами дослідження стал
Економити на товарах та послугах у Німеччині можна цілий рік. Потрібно просто знати деякі хитрощі.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.