Священник розповів про особливості релігійного життя українських діаспорян

Українці роз’їхалися у різні країни — і на роботу, і на навчання, і на постійне проживання. Мають вони й духовні потреби, та не всюди є українські церкви. Отож сьогодні у нашій розмові з отцем Романом Наритником знайдемо відповіді на нагальні питання, а також довідаємося, як він створює нову парафію Української Греко-Католицької Церкви далеко від дому, пише журнал "Порадник жіночий.

Отець Роман — перший священик УГКЦ, який править службу Божу українською мовою у місті Бидгощі Куявсько-Поморського воєводства. Парафію еригував владика Володимир (Ющак), єпископ Вроцлавсько-Гданський. Це погоджено з митрополитом Бидгоща, єпископом Яном Тіравою. Тепер щонеділі о 12 годині усі охочі можуть долучитися до спільної молитви в студентській каплиці при Базиліці святого Вінсента де Поля. За статистичними даними, у місті приблизно 30 тисяч українців. Це як автохтонні українці Закерзоння, так і члени нової еміграції — студенти та заробітчани.

Фото: ua.112.ua.

— Отче Романе, чи можна дізнатися про ваш досвід служіння?

— Почну з того, що у 5 рочків я сказав, що буду священиком. І, як бачите, дотримав слова. А в другому класі я міг співати службу Божу, тобто дякувати. Я мав можливість почути поклик до священства, бо виріс у родині, де плекалося усе духовне, українське, патріотичне. Мої батьки закінчили Київський інститут культури. Батько хотів бути священиком, керував хором, був викладачем в Івано-Франківській семінарії. Він працював у дуже важливі роки, починаючи з 1991 року, коли перекладалися церковні тексти із церковно-слов’янської мови на українську мову. Він усе зробив для того, щоб свята літургія набула нового українського сучасного звучання. Та батька вже Бог покликав у Вічність... А моя мама — бандуристка, викладала в музичній школі.

Я ж вчився у рогатинській гімназії імені Володимира Великого, що є філіалом Києво-Могилянської академії, закінчив музичну школу за класом фортепіано і кларнету, освоїв саксофон. І коли треба було вибрати подальший шлях, то я сказав, що буду священиком, а музика завжди залишитися зі мною. Із 1993 року їздив на виступи до Польщі, і ця країна мені не чужа.

Щоб стати священиком, я закінчив Івано-Франківську теологічну академію, служив в Івано-Франківській архиєпархії, в Рожнятівському районі. І коли дізнався, що вірні у Бидгощі потребують пароха, погодився поїхати й служити тим людям, які далеко від батьківщини. У Бидгощі я один, а у Вроцлавсько-Гданську єпархію нас приїхало сім нових священиків, найближчий мій колега служить в Лодзі.

— І коли ви відправили першу службу?

— 6 серпня цього року. Але першій службі Божій передувала титанічна робота. За чотири дні я сам особисто роздав понад тисячу рекламних листівок. Я побував у всіх місцях, де можуть бути українці, це — залізничний та автобусний вокзали, будови, агентства працевлаштування, центр дитячої творчості, ресторан української кухні "Високий замок". На автобусному вокзалі мені вдалося домовитися з директором, щоб отримати дозвіл і повісити рекламне оголошення. Також про службу Божу українською мовою повідомляли ксьондзи в римо-католицьких костелах міста.

В Україні я відповідав у деканаті за роботу з молоддю, тому я і в Бидгощі пішов у навчальні заклади. Мене запросили на відкриття академічного року до Вищої школи господарки, де я міг сказати слово до студентів. Тепер планую зустрічі двічі-тричі на місяць. Молодь має знати, що церква поруч і в радості, і в тривозі, і в горі. Тим паче, що, за останніми даними, шість людей зі ста після навчання планує залишитися у Польщі.

Фото: 2y.com.ua.

— Скільки осіб прийшло на першу службу?

— 51 людина, але як казав Господь: "Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там Я серед них". Я з кожним знайомлюся, записую телефон кожного. Тішуся, що багато молоді, сім’ї з дітьми, студенти.

— А що б радили тим заробітчанам у містах, де нема української церкви: молитися в неділю вдома, увімкнути радіо чи піти до римо-католицького костелу?

— Ми маємо виконувати всі заповіді Божі, а отже і третю — святий день святкувати. Значить — йти до храму. Ми всі приходимо до Бога з різними проханнями, з болем, радістю, надією, щоб отримати благословення. Ми маємо не лише просити Бога, а й дякувати.

Розкажу на прикладі. Коли ми бачимо сильне полум’я, якщо ми одну гілочку відкладемо вбік, то вона швидко згасне, не зможе зреалізувати своє призначення. Тому і нам треба боятися, щоб ми не згасли в середині часу свого життя. Ми маємо дбати про наше духовне життя різними способами. Ми думаємо, що ми не вбили, не вкрали, нічого поганого не зробили. Але ми вбиваємо, коли наші знайомі знають, що ми не в церкві. Ми вбиваємо їх обов’язок.

Ось скажімо, ми всі любимо подарунки матеріальні — це дуже добре. Але коли серед наших друзів хтось один скаже: "Дорога подруго, я тобі у подарунок поофірувала службу Божу, святе причастя, сповідь". Це було би найкращим подарунком.

— Маю ще одне питання щодо свят. Скажімо, за римо-католицьким календарем, різдвяна служба буде 25 грудня, вихідний день. А на наше Різдво, 7 січня — робочий день. Як чинити в такому випадку нашим людям, що перебувають за кордоном?

Фото: ukr.media.

— Я скажу так, ми маємо можливість, і в кожного різні обставини, але треба робити все, що в наших силах. Бо ми тут і заробітчани, і подорожуючі. До слова, цього року 7 січня випадає саме на неділю, і ми матимемо святкову службу Божу.

— А як бути тим людям, які далеко від дому, але хочуть подати на службу Божу за померлих, у річницю їх смерті?

— В Україні це можна зробити саме у той день. А тут ми погодили так: у першу неділю місяця замовляємо службу Божу за здоров’я, у другий та третій тиждень можна замовити і за здоров’я, і за упокій, а в третю неділю — загальна за всіх померлих. Тобто завжди є вихід із ситуації.

Скажу так, важливо, що греко-католицька церква в Бидгощі вже існує. Мене запросили на спільну молитву, де було 200 римо-католицьких священиків і я один. У нас спільний Папа Римський, ми маємо можливість правити разом одну службу Божу. Мені приємно, що днями на адресу базиліки прийшло мені запрошення на конгрес "Єден свят — вєле культур" (Один світ — багато культур), і я представля- тиму там УГКЦ, а отже і Україну. І це не може не тішити.

Довідка:

Базиліка святого Вінсента де Поля збудована в неокласичному стилі римського пантеону архітектором Адамом Балленштедтом. Розташовано її у центрі міста. Спорудження храму бу-ло подарунком подяки громаді Бидгоща та його околиць за повернення Померанії до Польщі. Розпочалося спорудження базиліки в 1924 році на кошт місіонерів згромадження святого Вінсента де Поля. Це найбільший храм Бидгощі й один із найбільших у Польщі.

Фото: www.votpusk.ru.

Найбільш характерна риса неокласичного храмового будівництва — залізобетонний купол діаметром 40 метрів. Усередині костелу можуть одночасно молитися 12 тисяч вірних. З обох боків базиліки було споруджено два крила місіонерського будинку, в одному з них була створена школа для хлопчиків. До кінця 1938 року храм був в основному закінчений.

Але 16 вересня 1939 року його окупувала німецька армія, а місіонерський будинок забрали під казарми поліції. Храм був зневажений, обладнання вкрадене. А під кінець окупації, перш ніж виїхати з Бидгоща, 19 січня 1945 року німецьке військо підпалило базиліку. Перші місіонери з Кракова прибули до Бидгощі 15 березня 1945 року. А з травня розпочалися меси. А також відбудова, ремонт та оздоблення. 7 жовтня 1997 року Папа Іван Павло ІІ присвоїв храму статус Малої базиліки. Крім основного вівтаря, храм має ще вісім вівтарів, розміщених у бічних каплицях. Головний вівтар прикрашений мозаїкою, перед якою встановлено скульптурну композицію, що зображає святого Вінсента де Поля з бідняками.

Служба Божа українською мовою правиться у бічній студентській каплиці базиліки, що теж має цікаву історію. Як вказано на меморіальній таблиці на стіні каплиці, тут у 80-х роках відбувалися меси й зустрічі опозиції "Солідарності", які провадив ксьондз-капелан Йозеф Кутермак. Він був ініціатором та організатором повстання в Бидгощі, а також одночасно неформальним капеланом місцевої "Солідарності". Надавав матеріальну, правову й транспортну допомогу. Ось у якому історично багатому храмі мають можливість молитися у Бидгощі українці.

Надія ФЕДЕЧКО, журнал "Порадник жіночий".

Головне фото: www.votpusk.ru.

Реклама

Читайте також:

тема

Актуальне порівняння німецьких підприємств на інтернет-платформі Kununu показало, на яких підприємствах співробітники задоволені своєю зарплатою. За результатами дослідження стал
Економити на товарах та послугах у Німеччині можна цілий рік. Потрібно просто знати деякі хитрощі.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.