Українка, яка переїхала жити до Нігерії, поділилася першими враженнями від країни

Українка Ірина Пілат зараз живе у нігерійському місті Лагос. В авторській колонці на сайті dyvys.info вона ділиться враженнями від цієї екзотичної країни та розповідає історії про свій досвід на іншому континенті. Далі - пряма мова.

Перші враження про Нігерію

Мої друзі та родичі закидали мене запитаннями у всіх месенджерах "Ну як там?", "Тобі подобається?", "Що розкажеш про Африку?" І я нікому не могла відповісти нічого конкретного. А тому, що й сама не знала, що казати… Тепер трохи порозкладала думки по поличках і напишу цей пост про наш перший тиждень в Лагосі, щоб не писати одне й те ж саме всім, хто нас любить і за нас переживає.

Лагос – місто-мегаполіс, розташоване у Західній Нігерії на березі Атлантичного океану. Воно величезне. Населення Лагосу – більше 13 мільйонів. Це десь третина України, на хвилинку. І це бізнес-столиця Нігерії. Його поділено на райони, і кожен район радикально відрізняється один від одного. В районі Мушін ви побачите найстрашніші нетрі та сміття на вулицях, а в районі Лекі – шикарні маєточки і висотки, крутіші від нью-йоркських.

Ми живемо в районі Сурулере – цей район непоганий тим, що розташований на материку, а не на островах, тому затоплення нам не страшні. Тут не дуже шикарно, але досить пристойно – невеличкі маєточки, бізнес-центри, супермаркети, стадіони, банки тощо. Хоча можна зустріти де-не-де й щось подібне на нетрі.

А про тротуари для пішоходів – ні, не чули. Тому, коли мене питали, чи мені тут сподобалось, я не знала, що відповісти. Хвилину тому подобалось, а зараз мені хочеться звідси тікати пішки. А через хвилину знову буде подобатися.

Лагос – місто крайнощів. Якби я була психологом, а місто було б людиною, я б сказала, що в нього біполярка. Погода тут – або дика спека, або дощ, як з відра. Інших варіантів нема. В один момент ви бачите в ньому щось прекрасне, і щойно він починає вам подобатися, він показує вам свою страшну сторону.

Наприклад, вчора я зацінила класні дороги по всьому місту і саме хотіла сказати, що супер, у вас дороги крутіші від українських у сотні разів. І в цей момент нам довелося проїхати через спеціальні ворота й заплатити за в’їзд в кращий район міста, а пізніше заплатити ще раз, щоб з нього виїхати. Що це таке?! І поки ми стояли в корку, до машин підбігали голодні діти й просили їсти, поки їхні мами, як сутенери, стояли неподалік й контролювали, хто що заробив.

Знайомство з новою родиною

Перший тиждень видався дуже сумбурнимй і шаленим. За фактом, ми багато не їздили і нічого ще особливо не бачили. Ми тільки те й робили, що знайомилися з родиною. А родини тут великі й усі дуже тримаються купи. Минулої неділі була невелика вечірка для кузенів, то їх прийшло десь 20-30. А так щодня заходить по 2-3 тітки чи дядьки з нами познайомитися. Ну і ще кілька кузенів, та й друзі постійно заходять. Коротше кажучи, гостей маємо купу. Імена я перестала запам’ятовувати вже на другий день після приїзду, бо це нереально.

Наприклад у нас тепер є кузенки Рафія, Рашіда, Рахіда і напевно ще декілька варіацій на тему Ра(ваш варіант)да, які я не запам’ятала.

Люди в Нігерії дуже привітні. От дуже-дуже. От просто дуже! Всі нам намагаються допомогти, підказати. Якщо це родина, то просто за так, якщо чужі, то за невелику подяку. На вулицях всі посміхаються одне одному, нам часто махають, щоб привітатися чи просто сказати яка у нас класна дитина.

Ніякої агресії, ознак расизму чи навіть просто холодної байдужості я жодного разу не побачила. Коли ми ще були в аеропорту, ми провели там десь до години часу поки те, поки се. За цей час мій Фемі спілкувався з клерками, носильщиками і ще купою людей, функції яких мені не дуже зрозумілі. То вони спілкувалися так привітно і фамільярдно, що я подумала, що то всі його як не рідні брати і дяді, то мінімум двоюрідні.

Коли я запитала Фемі, чи то його родичі всі в аеропорту працюють, він дуже розсміявся і пояснив мені, що то все чужі люди, яких він вперше в житті бачить. Але у них такий стиль спілкування прийнятий. Всі нам щиро і мило допомагали підвезти сумку, поцікавитися як наш політ, провести нас поближче до кондиціонеру, забавити Лукаса тощо. І всі як один казали, що я вийшла заміж за шикарного чоловіка й дякували за те, що подарувала їм прекрасного сина… Я навіть не знала, що я Лукаса комусь дарувала… Ну то таке…

Люди в Нігерії є багаті і бідні, але всі звикли дуже тяжко працювати. Особливо жінки. Моє суб’єктивне спостереження – жінки в Нігерії в основному освічені, розумні й пашуть, як воли. Чоловіки ж більш повільні та розслаблені. Хоча не всі й це дуже суб’єктивно.

Хоч люди й привітні, але через бідосю тут є багато не дуже добрих людей. Криміногенна індустрія процвітає. Будинки в основному оточені бетонними мурами і воротами на сім замків, плюс охорона, якщо можеш собі це дозволити. Ми живемо в триповерховому будинку, розділеному на дві частини – в одній є житлові кімнати, в іншій – лікарня батьків Фемі. Двору фактично нема. Є забетонований під’зд для машин, а там декілька стільців і вазонків. Мені дуже бракує простору і зелені. Вийти за ворота самій теоретично можна, але небажано. Це досить небезпечно. Якщо дуже хочеться погуляти, то береш машину і їдеш кудись.

Пересуватися автошляхами не так просто

Транспорт – це окрема тема. В Лагосі життєво необхідно мати свою автівку. Так як я її поки не маю і водити не вмію, то доводиться простити сімейного водія кудись нас підвезти. Інші варіанти пересування поки нам не підходить. А варіанти наступні:

  • Громадський транспорт – маршрутка-бусік з відкритими дверими та лавочками замість сидінь. Якщо не хочеш чи не можеш сісти на лавочку, можеш проїхатися верхи на машині. Буквально…
  • Маленькі жовті таксі. Я їх називаю "автівками Флінстоунів", чим дуже смішу місцевих. Але вони справді виглядають такими доісторичними, що мені здається, ніби водій зараз проб’є дно ногами й буде їхати як Флінстоуни в мультику.
  • Байки. Це ще один вид таксі, найдешевший але найнебезпечніший з доступних. Є імпровізовані парковки байків. Береш, який тобі подобається, сідаєш позаду водія і він тебе везе з вітерцем. Як розповідали мені місцеві, перш, ніж користуватися цим видом транспорту, мені треба навчитися бити правильно водіїв по голові. Бо якщо він зашвидко розженеться і не буде реагувати на воплі "Повільніше!", то його просто треба стукнути по голові й він буде їхати повільніше
  • Убер та його варіації. Найдорожчий варіант, але найбезпечніший. Поки не пробували, але у випадку необхідності піде.

І окремо не можна не згадати про правила дорожнього руху в Лагосі. Так от, їх тут не існує. Всі пруться як телята, сигналять без перестану. Якщо ти не сигналиш, отже ти поганий водій. Від цього гул на вулицях неймовірний, та й корки ще. Більша частина автомобілів на дорогах їздять пом’яті. Найближчим часом я маю вчитися керувати. Поки я зовсім не уявляю як я тут маю їздити, та ше й з дитиною.

А ще тут нема електрики. Ну не те, щоб зовсім нема. Вона є, просто по декілька годин на день. А все тому, що Нігерія досі отримує електроенергію тільки з гідростанцій і її не вистачає на всю країну. В час, коли виключають світло, люди користуються спеціальними акумуляторами або генераторами, що дуже дорого. От цього мені ніяк не зрозуміти – як так, в ХХІ столітті є країна, де постійно вимикають світло. Але люди звикли і якось живуть.

Чим харчуватися

Хочу окремо відзначити їжу. Кухня в Нігерії гостра і нежирна. Страви на основі телятини, індички і риби виходять не дуже жирними. Але за рахунок різних пюре і підлив, вони дуже ситні. Я люблю нігерійську кухню і звикла до перченого. Ще у Львові Фемі часто щось готував і я з задоволенням все їла. Але це було нерегулярно. А тут доводиться це їсти щодня зранку, в обід і ввечері. То десь на третій день я вже не могла дивитися на рис, егусі та стью. Мене вивезли в супермаркет, де я знайшла хліб, сир і молоко - цим і харчувалася наступні півтори дні. 

Хоча за фрукти тут можна душу продати. Щодня ми ласуємо свіженькими мандаринами, апельсинами і бананами. Сьогодні Лукасу дам в якості прикорму авокадо "з грядки". А протягом дня перекушуємо тонами арахісу, кавуном і по-по (схоже на нашу диню).

Усі фото: dyvys.info.

Реклама

Читайте також:

тема

Актуальне порівняння німецьких підприємств на інтернет-платформі Kununu показало, на яких підприємствах співробітники задоволені своєю зарплатою. За результатами дослідження стал
Економити на товарах та послугах у Німеччині можна цілий рік. Потрібно просто знати деякі хитрощі.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.