Як київські князі постачали Константинополю військову силу

Варязька гвардiя виникла наприкiнцi Х столiття у Вiзантiї пiсля того, як Великий князь Київський Володимир Святославович на пiдтвердження дружби з вiзантiйським iмператором Василiєм II послав до Константинополя майже шiсть тисяч своїх воїнiв-варягiв, тобто вихiдцiв зi Скандинавiї, котрi були в його князiвському вiйську, пише журнал "Історія+".

Новi воїни дуже знадобилися володаревi Вiзантiї, який мав великi проблеми з ворогами як ззовнi, так i всерединi своєї держави. З їхньою допомогою вiн, зокрема, хотiв подолати бунтiвного воєначальника, узурпатора Варду Фоку. I це йому вдалося.

Iз часом зi скандинавiв було утворено особисту охорону iмператора. Спершу гвардiю комплектували переважно рекрутами зi Швецiї, Данiї, Норвегiї та Iсландiї. Але згодом завоювання Англiї норманами (також вихiдцями зi Скандинавiї) спричинило масову емiграцiю, в тому числi до Вiзантiї, англосаксонської знатi.

Фото: www.n-jerusalem.ru.

Загалом Варязька гвардiя як окрема вiйськова одиниця дiяла у Вiзантiї з Х по ХIV столiття. Що ж вiдомо про це екзотичне вiйсько?

1. Зваблення багатством

Наприкiнцi першого тисячолiття Схiдна Римська iмперiя (Вiзантiя) була найбагатшою державою, а тому її столиця Константинополь завжди приваблювала як загарбникiв, якi хотiли її пограбувати, так i найманцiв, якi хотiли служити iмператоровi та його вельможам.

Багатством Вiзантiї були захопленi й вихiдцi зi Скандинавiї, чимало яких у тi часи проживали на територiї руських князiвств. Iмперську столицю Константинополь варяги називали Мiклагард ("Велике мiсто").

Цiкаво, що стосовно походження термiна "варяг" у науковцiв досi немає спiльної думки. Втiм бiльшiсть учених погоджується з тим, що це слово перекладається приблизно як "вiрний товариш".

2. Участь у громадянськiй вiйнi ромеїв

Вiдомо, що ще задовго до прибуття Варязької гвардiї найманцi зi Скандинавiї брали участь у вiйськових походах вiзантiйських iмператорiв. Зокрема, у походi на Крит 902 року. Та наймасовiше варяги прибували саме через Київ. Варязькi воїни повиннi були взяти участь у придушеннi повстання воєначальника Варди Фоки, який 987 року рушив на Константинополь зi своєю армiєю.

Як уже зазначалося, не маючи сил самотужки впоратися з бунтiвниками, iмператор попросив допомоги у Володимира Великого, князя Київського, який вiдразу ж вiдправив до Вiзантiї майже шiсть тисяч варягiв.

Фото: uk.wikipedia.org.

Подейкують, у Володимира були свої причини допомагати схiдноримському iмператоровi. За деякими даними, зробив вiн це тому, що напередоднi цi воїни збунтувалися в Києвi, вимагаючи збiльшення платнi, i вдалися до грабункiв. Тож князевi було вигiдно позбутися їх i водночас зробити "добру справу" для Василiя II.

Вступивши на вiзантiйську службу, варяги швидко довели свою кориснiсть. 13 квiтня 989 року в битвi бiля Абiдоса багато в чому завдяки воїнам Варязької гвардiї було розгромлено повстанське вiйсько Варди Фоки.

Як твердить iсторик Рафаеле Д'Амато, допомогло Варязькiй гвардiї i прийняття Київською Руссю християнства та одруження князя Володимира з вiзантiйською принцесою Анною. Це посприяло подальшому "постачанню" воякiв - варягiв з Русi.

Усе це дало змогу iмператоровi Вiзантiї наприкiнцi Х - на початку ХI столiть активно використовувати своїх варягiв у рiзноманiтних вiйнах на величезнiй територiї - вiд Леванту (Пiвнiчної Африки) до Грузiї.

Цi успiшнi походи врештi перетворили "чужих" скандинавських воїнiв на дисциплiноване вiйсько, яке стало ядром iмператорської армiї. Зважаючи на статус варягiв як елiтних членiв iмперської гвардiї, очевидно, що їм платили дуже велику платню, твердять iсторики.

3. Помста англосаксiв

Цiкава ситуацiя склалася у другiй половинi ХI столiття. Як ми вже згадували ранiше, варязька гвардiя спочатку формувалася переважно зi скандинавiв - вихiдцiв з Русi. Однак до кiнця  ХI столiття їх потроху стали витiсняти англосакси з Британських островiв.

Особливо багато їх стало, як 1066 року пiсля перемоги пiд Гастiнгсом королем Англiї оголосили Вiльгельма I Завойовника. Вiн став першим норманом (нормани - нащадки скандинавських вiкiнгiв, якi у IХ столiттi осiли на французькому пiвостровi Нормандiя) на англiйському престолi. За iронiєю долi упослiдженi ним англосакси рушили шукати щастя в iнших країнах, внаслiдок чого витiснили з Варязької гвардiї багатьох скандинавiв - варягiв з Русi.

Цiкаво, що чимало вiзантiйських воєначальникiв схвалювали прийняття на вiйськову службу бiженцiв iз Британських островiв. Дехто навiть проводив iсторичнi паралелi з Римською iмперiєю, коли уродженцi Британiї також наймалися на службу до римлян. Збереглися свiдчення про англiйську мову, яка з кiнця ХI столiття чимраз частiше лунала на вулицях та площах Константинополя, що також можна вважати доказом присутностi найманцiв-англосаксiв.

Фото: ru.warriors.wikia.com.

Через пiвтора десятирiччя пiсля програшу вiкiнгам у битвi пiд Гастiнгсом в англосаксiв з'явився шанс помститися. У складi Варязької гвардiї iмператора Олексiя Комнiна вони взяли участь у бою з вiйськом норманського завойовника Роберта Гвiскара, однак знову програли.

Хоча спочатку нiщо не вiщувало розгрому. Воїни Варязької гвардiї потужно вдарили у праве крило вiйська норманiв, i тi потроху стали вiдступати. Однак коли наспiла пiдмога, воїни Гвiскара завдали контрудару, що призвело до болючої поразки "гвардiйцiв".

4. Ще раз про етнiчну належнiсть

Варто зазначити, що, крiм варягiв - вихiдцiв з руських князiвств (як правило, уродженцiв сучасних Швецiї та Норвегiї) - та англосаксiв (з кiнця ХI столiття), у складi Варязької гвардiї служили й представники iнших етносiв. Зокрема, данцi, котрi в хронiках проходять пiд назвою гуаланi. Щоправда, деякi вченi вважають, що мається на увазi якийсь iз народiв Схiдної Європи або навiть Британських островiв.

5. Чисельнiсть

На початках чисельний склад Варязької гвардiї коливався в межах шести тисяч осiб. Пiзнiше, коли варяги стали брати участь у бойових дiях, їх кiлькiсть почала зменшуватися. Вченi вважають, що наприкiнцi ХIII столiття чисельнiсть гвардiйцiв становила приблизно три тисячi воїнiв.

6. Зброя

Варягiв, як правило, зображають високими, одягнутими в захиснi обладунки, з величезною бойовою сокирою на плечi. Очевидно, мається на увазi так званий пелекiс - дворучна сокира з довгим рукiв'ям. Нерiдко її розмiри вражали - довжина держака могла становити 140 сантиметрів, а обух сокири мав довжину 18 сантиметрів i ширину вiстря 17 сантиметрів.

Як правило, воїни Варязької гвардiї носили важку сокиру та захиснi обладунки, якi могли важити 15-20 кiлограмiв, що впливало на їх мобiльнiсть на полi бою. Тому багато варягiв використовували шкiряний панцир, який, як вважають, був запозичений у давнiх ворогiв Вiзантiї - персiв.

Фото: warosu.org.

7. Боротьба з пiратством та полiцейськi функцiї

Iсторично так склалося, що вiкiнги (варяги) були хорошими мореплавцями, а тому їх нерiдко використовували для захисту суден вiд нападiв численних шанувальникiв пiратського ремесла, яких тодi розвелося доволi багато. Однак ця робота не була у варягiв дуже популярною, вважають, що для цiєї ролi пiдбирали молодих i малодосвiдчених воїнiв Варязької гвардiї, тодi як їхнi старшi товаришi користалися нагодою вiдбувати спокiйнiшу службу на сушi.

А ще варяги виконували, кажучи сучасною мовою, полiцейськi функцiї у столицi iмперiї. Але проявили себе на цiй службi не найкраще. Вiдомi випадки, коли варяги заарештовували полiтичних противникiв iмператора, нерiдко безпiдставно, застосовували до затриманих тортури та насильство. Про одного з таких брутальних тюремникiв згадував вiзантiйський iсторик i фiлософ ХIII столiття Георгiус Пахiмерес. Вiн розповiв про начальника епiстатiв - тюремних охоронцiв, чиїм батьком був Erres ek Englinon, або "Гаррi з Англiї".

8. I ще про погане

Так, були у членiв Варязької гвардiї як героїчнi сторiнки, коли вони належно виконували свої функцiї захисникiв iмператора та iмперiї, так i негiднi. Однiєю з причин цього була їхня пристрасть до вина. Як свiдчать iсторичнi джерела, через це п'янi охоронцi не раз скоювали кримiнальнi злочини. Двiчi навiть ставалося так, що п'янi варязькi стражники нападали на свого iмператора. Варяги були завсiдниками борделiв та грали в азартнi iгри, зокрема на iподромi.

9. Зi стражникiв у королi

Як ми вже зазначали, служба вiзантiйському iмператоровi приваблювала багатьох любителiв грошей, авантюр i пригод. Одним iз таких авантюристiв був норвезький варяг Гаральд Гардрада, який увiйшов в iсторiю як Гаральд III Суворий, король Норвегiї.

Фото: yrok.pp.ua.

Перш нiж сiсти на престол, у пiдлiтковому вiцi вiн змушений був втекти з рiдної Норвегiї. Подався у Київську Русь i швидко став авторитетним воїном у вiйську Великого князя Ярослава Мудрого.

Але пiсля того, як Гаральд очолив пiдроздiл у руському вiйську, вiн покинув службу князевi Ярославу й на чолi загону з п'яти сотень скандинавiв подався до Константинополя - на службу iмператоровi.

Гаральд укотре довiв свою цiннiсть, вiдстоюючи вiзантiйськi iнтереси в рiзних регiонах Європи та Азiї, зокрема в Сицилiї - проти мусульман i норманiв, а також у Малiй Азiї й Iраку, де вiн успiшно вiдбивався вiд арабських пiратiв.

Вiдомо, що у 1041 роцi Гаральд Гардрада на чолi вiзантiйського вiйська безжально розгромив повстання болгар пiд проводом Петра Деляна, за що дiстав прiзвисько карателя болгар.

Успiшна вiйськова служба вiдчутно збагатила Гаральда. Вiн накопичив велике багатство i 1045 року прибув до Києва, де одружився з донькою Ярослава Мудрого Єлизаветою Ярославною. Повернувшись на батькiвщину, Гаральд став королем Норвегiї, вiв загарбницькi вiйни та загинув пiд час вторгнення до Британiї.

Головне фото: uk.wikipedia.org.

Реклама

Читайте також:

тема

Актуальне порівняння німецьких підприємств на інтернет-платформі Kununu показало, на яких підприємствах співробітники задоволені своєю зарплатою. За результатами дослідження стал
Економити на товарах та послугах у Німеччині можна цілий рік. Потрібно просто знати деякі хитрощі.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.