Українець розповів, як вижив у племені канібалів

Нова Гвінея - екзотична, цікава й водночас небезпечна країна. Тут ще донедавна канібалізм вважався нормою, пише газета "Експрес". Особливо в середовищі аборигенів - диких племен. Коли Валерій Каменєв разом із трьома напарниками вирушав у далеке минуле, яке збереглося донині в деяких поселеннях папуасів, довелося зареєструватися у місцевій поліції та повідомити про свій марштрут. Про всяк випадок. 

Науково-дослідну експедицію супроводжували носильники, провідник-кухар і перекладач. До послуг такого екскорту вдалися невипадково. У непрохідних джунглях туристам згубится дуже просто. Навіть із мапою та компасом.

"Зрештою, ніхто не міг гарантувати, - що представники дикого племені привітно зустрінуть непроханих гостей. Як з ними порозумітися? Як переконати, що ми прибули з мирними намірами? Уявляєте, у Новій Гвінеї побутує 800 мов, у кожного племені - своя. Тому й запросили до нашої експедиції місцевого перекладача", - розповідає Валерій Каменєв.

Співрозмовник досі не може повірити в те, що побачив. Двадцать перше століття. І раптом - два різні світи. Вони ніби розділені джунглями. По цей бік - цивілізація. Чи то пак її паростки. А по той - дикі племена зі своїми дикими законами, правилами й традиціями. Поселення ялі. Маленькі будиночки - з бамбука та лапатого листя - нагадують халупи. Тісні, низенькі. Будувати високі немає потреби - середній зріст дикунів не вище як 1,4 метра. І діти, і дорослі - голі. А навіщо одяг, коли й так тепло? Щоправда, аборигени та аборигенки прикривають сороміцькі місця: чоловіки - довгим чохлом з висушеного гарбузового огудиння, а жінки - міні-спідницями, сплетеними з якогось зілля.

"Чи правда, що дикі племена папуасів досі не відмовилися від канібалізму?" - запитую.

"Офіційно місцева влада ухвалила закон, який забороняє їсти людей. - У багатьох племенах про це знають. Але чи скрізь дотримуються? А хто знає достеменно? То зовсім інший світ, розвиток якого загальмувався і, здається, зупинився. Ні, не зовсім. Усе ж таки деякі просування є. Щоправда, незначі. Якось я звернув увагу на те, що в старших жінок на пальцях рук зазвичай немає верхніх фаланг. Однієї, двох, а то й п'яти чи дев'яти. Цікавлюся у перекладача, а він пояснює, мовляв, така тут традиція: якщо помирає чоловік, жінка відрубує собі фалангу. У такий спосіб вона ніби привселюдно заявляє про свій сум і журбу. Тож якщо на пальцях немає аж дев'ять фаланг, це означає, що місцева красуня пережила стількох чоловіків", - розповідає мандрівник.

Чим займються папуаси? Землеробством і мисливством. А ще розводять свиней. Для них льоха - особлива тварина. Це своєрідна місцева валюта, яку можна обміняти навіть на жінку. Життя дикунів джунглів, на перший погляд, спокійне та безтурботне: ніхто нікуди не поспішає, всі знають свої обов'язки. Чоловіки, озброївшись луками та стрілами, зранку вирушають на полювання, а жінки з дітьми - на грядку, де вирощують батат, тютюн, кукурудзу, банани. 

"Іноді між племенами виникають конфлікти. Якщо домовитись не вдається, починається війна. Вогнепальної зброї в них немає. Лише стріли, ножі та списи. І все ж ознаки цивілізації повільно проникають і туди: деякі племена стали відкривати школи для дітей, вчать англійську мову. Навіщо? Щоб мали змогу побачити інший світ, а можливо, й виїхати з джунглів назавжди", - підсумовує Валерій Каменєв, біолог із Запоріжжя.

Володимир ІСАЄВ, газета "Експрес".

Головне фото: 1000-dorog.com.ua.

Реклама

Читайте також:

тема

Актуальне порівняння німецьких підприємств на інтернет-платформі Kununu показало, на яких підприємствах співробітники задоволені своєю зарплатою. За результатами дослідження стал
Економити на товарах та послугах у Німеччині можна цілий рік. Потрібно просто знати деякі хитрощі.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.