У пошуках скарбів Нібелунґів: неймовірна подорож у середньовічну Німеччину

"Пісня про Нібелунгів" - героїчний епос німецького народу, який вже вимальовує в уяві читачів неймовірні картини: батальні сцени, середньовічні замки, непрохідні ліси, незліченні скарби... Німецькі міста, в яких відбувалися події славетного середньовічного епосу, й сьогодні бережуть пам'ять про його головних героїв, пише газета "Історія+".

Якщо змальовані в поемі події ще можна назвати літературним домислом невідомого автора, то середовище, в якому діють його герої, цілком реальне. І про нього ми розповімо вам просто зараз.

Ксантен - столиця Нібелунґів

Це чи не єдине місто в усій Німеччині, яке починається на літеру "Ікс" (Хanten). Пов'язана ця назва з подіями, які розгортались тут у ранньохристиянський період.

Розповідають, що у IV столітті в римському місті, яке називалось тоді Колонія Ульпія Траяна (на честь однойменного імператора) один із солдатів Фіванського легіону прийняв християнство й підняв повстання проти пануючої релігії. Звісно ж повстання швидко придушили, а самого солдата - Віктора - стратили в місцевому амфітеатрі. 

14.jpg

Пізніше бунтівника звели у чин святих, на його честь побудували величний собор, в якому поховали його рештки (вони там, до слова, й досі зберігаються). Місто ж отримало свою нову назву - Святиня (Sanctos).

А от за "Піснею про Нібелунґів", саме у Ксантені народився й виріс головний епічний герой германського світу - Зіґфрід. Звісно, до сьогодні не збереглося ані Зіґфрідового дому, ані замку його батька Зіґмунда. Проте дещо цікаве для поціновувачів середньовічної саґи місто таки зберегло.

Перш за все це млин Крімгільд, легендарної дружини Зіґфріда. За переказами, колись в місті був ще млин самого Зіґфріда, та от йому дожити до наших часів не судилося. 

15.jpg

Чи справді колись в цьому вітряку молола борошно королева, не відомо. Навряд чи знатна особа бралася б за таку брудну роботу. Проте сьогодні млин - одна з найцікавіших архітектурних пам'яток міста, пов'язаних саме з епосом про Нібелунґів.

Сам вітряк уже не працює. До нього інколи пускають шкільні екскурсійні групи, щоб показати, як мололи борошно в давні часи. Увесь інший час тут працює продуктовий магазин, в якому вам можуть ще й налити пива - поруч можна сісти за столик і в тіні величної дерев'яної споруди насолодитися пінним напоєм. Ціна за бокал - у межах трьох євро.

Та головна туристична принада для фанатів саґи, без сумніву, "Музей Зіґфріда". Якщо вам не шкода віддати п'ять євро за вхідний квиток, то вашій увазі запропонують копії таких стародавніх артефактів, як меч Бальмунґ (легендарна зброя героя), оригінали прикрас та предметів гігієни VII-VIII століть, реконструйовану варіацію ґнефатафлу (скандинавський аналог шахів) тощо.

33.jpg

Ви навіть зможете приміряти середньовічні обладунки або ж почитати унікальні книги: перші переклади "Саґи про Вьольсунґів" німецькою мовою, критичну літературу на цю тему. Насолодитись читанням можна під акомпанемент арій з опери Ваґнера. До слова, тут же можна сфотографуватися на тлі оригінальних костюмів з постановки "Персня Нібелунґів".

Відвідувач музею має змогу заглибитися в паралелі між давньоскандинавським епосом про Вьольсунґів і середньовічною "Піснею про Нібелунґів". Також можна простежити історію дослідження німецького епосу, зміну напряму таких студій у часи нацистського режиму. 

Вам запропонують відвідати окрему експозицію, присвячену нацистському баченню особи Зіґфріда та створенню на його основі міфу про надлюдину арійської раси. Ви зможете переглянути кадри з нацистської кінохроніки й навіть послухати натхненну промову Гітлера.

Проте я покинув цю кімнату дуже швидко - мені не дуже подобається, коли Зіґфріда й досі подають під кутом зору гітлерівського світогляду. Самі німці й сьогодні намагаються говорити про цього епічного героя впівголоса - у їхній свідомості він ще не зовсім "відмився" від нацистського нашарування.

16.jpg

На окрему увагу в "Музеї Зіґфріда" беззаперечно заслуговує експозиція екранізацій епосу. На окремій стіні розміщено з десяток телевізорів, які демонструють як кадри із класичної кіноепопеї Фріца Ланґа "Нібелунґи", так й сучасні серіали на цю тему.

А серед постерів можна знайти навіть реклами фільмів категорії "ХХХ", у яких за головний подвиг Зіґфріда вважається аж ніяк не вбивство дракона.

Також у цьому музеї вам запропонують мапу розвитку сюжету "Пісні..." На ній можна простежити подорож Зіґфріда з Ксантена до Вормса, а далі - мандрівку племені бургундів на схід у палац Етцеля (Аттіли).

Загалом же Ксантен мало чим нагадує славну столицю Нідерландського королівства з "Пісні про Нібелунґів". Сьогодні це звичайне німецьке містечко, яке живе власним розміреним життям. Просто в середмісті поряд з ратушею стоїть ринок, на якому можна придбати будь-що: від одягу чи парасольки до свіжої риби з Рейну, що тече неподалік.

У місті мало туристів. Тож, якщо погода гарна, прогулянка вузькими середньовічними вуличками дасть немало втіхи. Втомившись, можна посидіти в одному з місцевих ресторанчиків. Середній рахунок на особу - у межах 17 євро.

Прогулюючись Ксантеном, можна побачити не одну цікавинку, як-от кольоровий будинок або пам'ятник сусідкам, які розговорились просто посеред вулиці. Скульптурна композиція стоїть на проїжджій частині, проте нікому не заважає.

20_0.jpg

Від столиці до столиці

Важливою для поціновувачів "Пісні..." точкою на мапі Німеччини, без сумніву, є Вормс. Місто, яке послужило тлом для чи не головних сцен епічного твору. 

Саме тут при дворі бургундського короля жив і служив Зіґфрід, саме у дворі Вормського собору відзначали одразу два весілля - Гунтера з Брунгільд, королевою Ісландії, та Зіґфріда з Крімгільд, сестрою короля бургундів.

На сходах Вормського собору відбулась й легендарна сварка двох королев, яка спричинила низку трагічних подій - від зрадницького вбивства Зіґфріда до загибелі всієї бургундської династії.

03.jpg

На відміну від Ксантена, цьому місту є що показати вибагливому туристові. Вормський собор й досі стоїть на своєму місці, запрошуючи під свої величні склепіння усіх охочих. Щоправда, сьогодні він обріс зусібіч висотними новобудовами, тож  сфотографувати його вже непросто.

Також тут можна оглянути чимало пам'ятників, присвячених епічним героям. Це і фігури двох сварливих королев, і водограй, увінчаний статуєю Зіґфріда, і нависла над Рейном постать одного з персонажів епосу Гаґена, який викидає в бурхливі води золото Нібелунґів.

12.jpg

А у непримітному сквері у самому середмісті можна натрапити на курган, в якому, за переказами, поховано епічного героя разом з його тещею Утою. Кажуть, що, коли ховали зрадницьки вбитого Зіґфріда, сама Ута висловила бажання бути похованою в одній могилі з найвеличнішим в історії людства героєм.

Так і було зроблено. Вінчають їхні могили два фалічні символи - стовпи, які позначають, що в кургані й справді поховано двох непростих людей.

05.jpg

Одразу ж навпроти могили Зіґфріда стоїть "Музей Нібелунґів". Це доволі дивна експозиція в частині стародавнього міського муру. Тут ви вже не побачите звичних експонатів чи навіть їх копій. Місцеві музейники вирішили поставитися до справи креативно.

Заплативши 5,5 євро за квиток, ви отримуєте аудіогіда, з яким просто переходите від одного екрана до іншого. На них під монотонний голос "автора" найвеличнішого німецького епосу вам демонструють уривки з фільму режисера Фріца Ланґа.

Друга частина експозиції музею - така собі аудіоекскурсія у гомін стародавнього міста. Вам пропонують послухати, як звучав Вормс у різні історичні періоди: у часи загарбницьких воєн, жвавої торгівлі, руйнівної пожежі чи затоплення міста водами Рейну.

А от третя частина експозиції - це своєрідний переказ німецького епосу, а також проведення паралелей з іншими творами, в яких згадуються герої "Пісні...".

Крім архітектурних та скульптурних пам'яток Вормс може запропонувати ще одне масштабе дійство - щорічний театральний фестиваль, присвячений Нібелунґам. Відбувається він щоліта просто у дворі Вормського собору. Виступають на ньому найвідоміші німецькі та закордонні театри. Єдина умова - тематична прив'язка до епосу.

37.jpg

На жаль, реалії німецького суспільства наклали свій відбиток й на обличчя Вормса. Він переповнений мігрантами з Росії та арабських країн. П'яні крики росіян, натовпи жінок у паранджі, плач дітей... Враження таке, ніби я опинився не в місті середньовічного епосу, а десь на узбережжі сонячної Туреччини.

Ціни, до речі, мало відрізняються від тих, які можна побачити на турецьких курортах. Обід в одному з місцевих ресторанів на трьох осіб обійдеться в 70 євро.

Попри всі принади Вормса, я не міг дочекатися, коли побачу кінцевий пункт своєї подорожі - місце вбивства Зіґфріда.

"Ліс Одіна" - місце останнього спочинку Зіґфріда

Ліс та однойменні гори Оденвальд - останній пункт, який я постановив собі відвідати в цій подорожі. За переказами, саме тут по-зрадницьки, у спину вбито епічного героя.

Варто зазначити, що таких місць у Німеччині багато й підтвердити автентичність хоч одного з них неможливо. Навіть в Оденвальді є кілька точок, на яких теоретично міг загинути Зіґфрід. Тож стверджувати стовідсотково, що я відвідав саме те місце, неможливо.

Що підтверджує припущення, що десь в Оденвальді загинув Зіґфрід? Якщо прочитати відповідний уривок "Пісні...", герой разом з королівськими братами пішов у ліс на полювання. Чи варто було для цього переходити Рейн - дискусії точаться досі. Проте місцевість підходить як для полювання, так й для підступного вбивства. Тут вам і гірські потоки, і густий ліс, наповнений колись звіриною, та й від Вормса далеко відходити не довелося.

Про місце, яке відвідав безпосередньо я, ходить багато різноманітних легенд. Тут зустрічали однорогів, привидів, навіть самого диявола. З давніх давен у цій місцині були язичницькі капища, де поклонялись Водану (звідки й випливає одна з теорій про назву лісу). Ці гори самі кличуть до себе своєю містичною аурою.

Аби потрапити сюди від Вормса, треба їхати на схід через міст Нібелунґів приблизно 25 хвилин. Не важко здогадатися, що їхати доведеться також дорогою Нібелунґів. На в'їзді до містечка Лаутерталь ви вже побачите вказівники до пункту призначення - уверх у гори.

11_0.jpg

До слова, у лісі дивним чином утворився своєрідний "водоспад" з каміння (його тут називають Felsenmeer - "Скелястим морем"). Він простягається на кілька кілометрів, і щодня тисячі туристів деруться цими валунами нагору.

Винагородою для найстійкіших стає можливість побачити давньоримський вівтар, витесаний у великому валуні, а також покинуту кам'яну колону з суцільного каменю. Проте пояснення, хто, коли і чому її тут покинув, ви не почуєте. Напевно, ніхто того й не знає...

А от одне з гіпотетичних місць загибелі легендарного героя лежить просто під цим "кам'яним водоспадом". Про це чітко свідчить табличка, прикручена до одного з каменів: саме тут Зіґфрід нахилився напитися з гірського ручаю й був убитий ударом списа у спину.

28.jpg

Відвідати унікальну місцину можна вільно, правда, мапу, аби не загубитися, доведеться таки придбати. Проте коштує вона небагато - 20 євроцентів.

Тож вірити чи ні, що колись цими територіями й справді подорожував Зіґфрід, - вибір за нами. А от проїхатися гіпотетичним маршрутом легендарного епічного героя - це й справді незабутня пригода!

Ілля КОНТІШЕВ.

Фото: Історія+, Ілля Контішев, Ірина Шумахер.

Реклама

Читайте також:

тема

Мiлена Рудницька, доктор фiлософiї та голова Свiтового союзу українок, домоглася щоб справу Голодомору винесли на розгляд Лiги Нацiй та Мiжнародного Червоного Хреста, пише журнал
Аліна Процик - відома особа як серед українців, які живуть у Данії, так і серед самих данців, і не в останню чергу, – місцевих журналістів.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.