Українська емігрантка розповіла, чому її дратує життя в США

Звучить смішно, але роки тому в Києві я взяла за звичку носити з собою хусточки (раптом нежить), пляшечку з рідким милом та засіб для дезінфекції рук (у громадських вбиральнях може не бути), пляшку з водою (не всюди знайдеш чи купиш). Я живу у США майже рік, але досі не можу позбутись цих звичок, хоча тут все це не потрібно, розповідає Марія Прус у своєму блозі для НВ.

Якимось загадковим чином лише за кількасот років існування «країна іммігрантів» змогла побудувати середовище, де щойно розберешся в місцевих порядках, і жити стає надзвичайно зручно.

Ненавидите, коли хочете розрахуватись у магазині якомога швидше, а черга, яку ви обрали, як навмисне, наче перед кінцем світу, та ще й касир пішов зважувати помідори? Рішення є. В Америці покупці майже всюди шикуються до кас в одну чергу: хто у черзі перший, той іде до каси, що звільнилась. Виходить набагато швидше.

Або хочете мінімізувати спілкування з касиром? Є каси самообслуговування. У нас вони лише з’являються, а тут це уже давно не новина. Може, не хочете стояти в черзі за кавою в кав’ярні? Замовляйте і платіть по мобільному додатку, а в кав’ярні просто заберіть готову.

Не любите носити готівку? Картки приймають усюди: від державних установ до звичайних ринків. Чек за обід великої компанії без проблем можна розбити по стравах і напоях на стільки людей, скільки треба. Скуповуєтесь компанією на пікнік? Можете попросити касира розбити всю суму в чеку на дві-три картки.

А що як кредитку треба нову, а в робочі години до банку потрапити не можете? Вам відправлять її поштою. Туди ж, прямо під двері квартири або в спеціальну кімнату для посилок, зробить доставку Amazon. І не треба сидіти вдома й чекати кур’єра, чи стрімголов бігти з роботи, бо оператор інтернет-магазину ніколи не може сказати точний час доставки. І ні, якщо це пристойні район і будинок, то ніхто вашу посилку не вкраде, навіть якщо вона коштує $200.

Невдоволені якістю доставлених товарів, або просто перехотіли? Завжди можна відправити посилку назад й отримати повне відшкодування. Треба просто роздрукувати спеціальний штрих-код, наліпити на коробку й віднести у найближче поштове відділення.

Із гігієною у американців окремий роман. Всі дуже дбають про чистоту рук. Так звані «санітайзери» для рук тут випускають навіть у формі веселих брелків на сумку. В переважно чистих і оснащених усім необхідним туалетах завжди є столик для батьків із немовлятами, а ще є спеціальні широкі й зручні кабіни для людей, що пересуваються на візку. А ще я тут швидко поборола свою шалену відразу до біотуалетів – навіть під час масових заходів їх міняють і чистять, а всередині є дезінфектор для рук.

Існують й інші крайнощі. Неймовірно дивують американці своєю звичкою притримувати все у роті, коли руки зайняті. От бачиш дівчину, добре вдягнену, яка обома руками копирсається у своїй недешевій сумці, а в роті при цьому тримає телефон чи гаманець. А як же мікроби, які вона стерла цим самим «санітайзером» з рук, а потім повернула гаманцем у роті?

А ще обурюють люди, які не знімають взуття в чужому домі. Причому, на моєму досвіді, багаті білі американці роблять це частіше – як у себе вдома, так і в гостях. Ніяк не можу витерти з пам’яті епізод, коли молодий ввічливий хлопець із Кремнієвої долини заліз у кросівках на білий диван друзів — без жодної поганої думки, бо просто так звик!

А підлітки, які із ногами забираються на сидіння метро? Спершу в мене мало око не сіпалось. Та й узагалі американці, розбалувані власними автівками, зовсім не вміють нормально їздити у громадському транспорті. Вони ніколи не знімають рюкзаки й величезні сумки і штовхають інших, навіть не помічаючи цього.

При цьому кожна станція метро обладнана ліфтами. А це означає, що підземкою можуть користуватись батьки з дітьми у візочках, люди з інвалідністю, велосипедисти. Так, існує метро, куди пускають з велосипедом. А ще у всіх міських автобусів є кріплення для двох велосипедів, а для літніх і людей з дітьми автобус щоразу буквально «присідає» на спеціальному гідравлічному механізмі.

Таких необхідних речей в Америці безліч. Наприклад, в офісних будівлях і торгівельних центрах на вході висять прозорі пластикові пакети для мокрих парасольок. «Будь ласка, залишайте підлогу сухою», — пишуть на табличках поряд. Найімовірніше це роблять, щоб убезпечити себе від судових позовів людей, які можуть послизнутись на калюжі на мармуровій підлозі. Але хіба не байдуже, в чому причина, якщо ці «дрібниці» роблять життя мільйонів людей кращим?

Реклама

Читайте також:

тема

Початок міграції до Об'єднаних Арабських Еміратів закладено наприкінці 1980-х років, коли в країну почали запрошувати спортивних фахівців з Радянського Союзу.
Мiлена Рудницька, доктор фiлософiї та голова Свiтового союзу українок, домоглася щоб справу Голодомору винесли на розгляд Лiги Нацiй та Мiжнародного Червоного Хреста, пише журнал

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.