Відома польська письменниця розповіла, за що вона любить Україну

Польська публiцистка та громадська дiячка Iза Хруслiнська нещодавно розповіла газеті "Експрес" про вивчення української мови, приховану енергiю українцiв та небезпеку випускання джина

Iза Хруслiнська вiдома, крiм iншого, своїми книжками "Український палiмпсест" (розмови з Оксаною Забужко), "Дiалоги порозумiння", "Багато облич України", "Господи, вiдкрий вуста мої" (iнтерв'ю з Йосифом Зiсельсом). 

Понад двадцять рокiв вона бере активну участь у проектах польсько-української спiвпрацi. Торiк навiть отримала вiд Президента України орден, а вiд одного з видань - премiю "за iнтелектуальну вiдвагу".

- Ви згоднi з тими, хто каже, що Польща не один рiк була нашим головним адвокатом на мiжнароднiй аренi?

- Я не є прихильником цього формулювання. Не вважаю, що Україна потребувала адвоката! Коли ми кажемо, що хтось його потребує, то вважаємо, що вiн слабкий. Не думаю, що сьогоднi Україна слабка, це довели її громадяни на Євромайданi й захищаючи країну вiд Росiї! Нинi Україна може бути сама своїм найкращим адвокатом. Продовжуючи реформи, розвиток демократiї, iдучи в європейському напрямку, даючи шанс своєму громадянському суспiльству на розбудову. Натомiсть Україна потребує розумних сусiдiв, якi були б для неї справжнiми партнерами, а вона - для них.

- Власне, як ви оцiнили б нинiшнiй дiалог мiж нашими країнами?

- Польсько-український дiалог та спiвпраця мають свої великi напрацювання за останнi 25 рокiв. Нiхто напркiнцi 1980-х не подумав би, що нам вдасться пройти такий довгий шлях так швидко. Це сталося завдяки i спiвпрацi на полiтичному рiвнi, i спiльному голосу Церков - Греко-Католицької та Римо-Католицької, якi багато разiв наголошували на потребi нашого примирення та взаємного зрозумiння. А передовсiм - завдяки спiвпрацi й активностi громадянських середовищ на рiзних рiвнях. Нинi, в контекстi змiн останнiх майже двох рокiв, ми забуваємо про тi напрацювання, якi, до речi, тривають. Слiд про це пам'ятати й якнайширше iнформувати суспiльство...

Звiсно, попереднiй дiалог мав свої складнi моменти, однак був послiдовний. Тепер же його заступив великою мiрою "монолог" польської сторони, яка накидає українськiй (зокрема, у питаннях нашого спiльного минулого, трагiчного та складного) одну вiзiю - свою. Але це не вiзiя всiх полякiв, про це також треба пам'ятати. Є багато людей, середовищ, мас-медiа, якi не акцептують того пiдходу полiтикiв та частини польського суспiльства, а намагаються продовжувати попереднi напрацювання й дiалог.

- А що кажуть соцiологи?

- Можу навести результати останнiх соцопитувань, опублiкованих улiтку. Було запропоновано три варiанти: як ви вважаєте, чи поляки завжди були жертвою у своїй iсторiї в мiжнародних конфлiктах; i були жертвою, i несуть вiдповiдальнiсть за злочини щодо iнших; не маю вiдповiдi. Понад 50 відсотків вибрали другий варiант. Тобто це дослiдження показує, що досить велика частина нашого суспiльства нинi має розумiння складностi нашої iсторiї. Бо якщо глянути на iсторiю Європи, то нема жодного народу, що був би тiльки жертвою.

Тож потрiбен дiалог, щоб розумiти цi труднощi, вивчити цi трагедiї, щоб також рухатися вперед. Причому дiалог потрiбен передовсiм нам - сьогоднiшнiм поколiнням. Без нього ми не в силi творити нi теперiшнього, нi майбутнього цiєї частини Європи. I ми маємо вже такий досвiд (i вiн неодноразовий), коли українцi та поляки були однi проти одних, то з цього користала третя сторона. Ми за це вже заплатили - i українцi, i поляки. З iсторiї ХХ столiття знаємо, як легко випустити цього джина, а ось затримати набагато важче....

- Ви не раз бували в нас. Скажiть, як змiнилася Україна з вашого першого приїзду?

- Уперше я приїхала до Києва в сiчнi 1997 року, коли якраз проходила акцiя "Україна без Кучми". Згодом була спостерiгачем на виборах 2004 року. Тодi я вибрала Сумщину. Ми взяли таксi й об'їздили цiлу область, i ця поїздка для мене досi залишається одним iз найяскравiшиx спогадiв. У селах ми зустрiли так багато сильних людей, справжнiх патрiотiв України, котрi прийняли нас як друзiв!

Згадую також жовтень 2013 року, коли о 5-й ранку я їхала в аеропорт. Водiй, молодий хлопець, коли дiзнався, що пасажирка з Польщi, цiлу дорогу говорив лише про те, що ж станеться, як Україна не пiдпише угоди про асоцiацiю з ЄС. Дощ, холод, ранок, i це був найбiльший клопiт того простого хлопця... Тому, коли почався Євромайдан, це для мене не було несподiванкою. Я не знала, звiсно, що все так закiнчиться. Але та енергiя, яка тодi спалахнула на Євромайданi, вона була пiд поверхнею, тлiла. Бо iнакше нiчого не сталося б. Ви знаєте, українцi, спочатку акумулюють, але коли треба, виходять, щоб боротися за свiй народ, за країну, за самовизначення.

- А якi трансформацiї ви помiтили за останнi чотири роки в Українi та українцях? Так би мовити, поглядом людини збоку...

- Через вiйну Росiї з Україною - теперiшня Україна зовсiм iнша, зокрема на суспiльному та громадському рiвнях. Не можна не помiтити, що пришвидшилися або почалися важливi процеси: розвиток полiтичної нацiї, вiдокремлення вiд росiйської спадщини i Росiї загалом, декомунiзацiя, наближення країни до ЄС, реформи в рiзних сферах... Я щаслива, бо Україна з так званого "об'єкта" стала й щораз стає сильнiшим "суб'єктом" у Європi!

Надiя ФЕДЕЧКО, "Експрес".

Реклама

Читайте також:

тема

Звучить смішно, але роки тому в Києві я взяла за звичку носити з собою хусточки (раптом нежить), пляшечку з рідким милом та засіб для дезінфекції рук (у громадських вбиральнях мо
Британський парламент повинен знову порушити питання про визнання Голодомору геноцидом, кажуть британські депутати.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.