Вісім місяців у місті творилося справжнє пекло: як у Салемі полювали на відьом

Одне з найстаріших міст Нової Англії, засноване ще 1626 року, Салем, увійшло у світову історію жорстоким, безглуздим судовим процесом, відомим, як "полювання на відьом", пише газета "Історія +".

Упродовж одного року за звинуваченням у чаклунстві тоді було страчено, за різними версіями, від 19-ти до 34 осіб, близько двохсот - кинуто до в'язниці.

"Серед нас завелася нечиста сила"

А починалося все холодної зими 1692 року, коли в будинку парафіяльного священика Семюеля Перріса сталася біда: у дев'ятирічної дочки Елізабет Перріс і 11-річної племінниці Ебігейл Вільямс виявили симптоми невідомої хвороби.

У дівчаток почалися дивні напади, вони кричали, билися в конвульсіях, видавали дивні звуки, ховалися під меблями, їхні тіла скручувало в незвичайні пози. Діти скаржилися на те, що їх хтось колов шпилькою чи ножем. Коли Перріс намагався читати проповідь, діти затуляли вуха і верещали ще дужче. Через кілька днів такі ж симптоми з'явилися ще у п'ятьох сусідських дівчаток.

Зрозуміти, в чому річ, так і не вдалося. Викликаний пастором доктор Вільям Гріггс, оглянувши дівчаток, вирішив, що діти "зачаровані", а причиною хвороби став вплив відьом.

"Діагноз" випускника Гарвардського коледжу забобонні жителі Салема визнали цілком умотивованим. Такий вердикт, з погляду сучасної медицини, важко назвати лікарським, але не забуваймо, що історія почалася у ХVII столітті в поселенні пуритан, які свято вірили в те, що диявольські сили можуть шкодити людям через дії чаклунів і відьом.

На цій підставі Семюель Перріс публічно заявив, що в Салемі завелася нечиста сила: "Диявол піднявся серед нас, і гнів його стрімкий та жахливий. Одному Богу відомо, коли ми змусимо його замовкнути". Щоб звільнити дівчаток від чаклунських чар, потрібно було знайти відьму - тож "зачаровані" вказали на служницю-рабиню з Барбадосу на ім'я Тітуба, під наглядом якої діти постійно перебували.

Чорношкіра жінка розповідала дівчаткам про свою батьківщину, про магію вуду і загадкові ритуали, які так захопили дитячі серця, що вони зважилися спробувати її заклинання на практиці.

Разом із рабинею діти спорудили примітивну магічну кулю для занурення яйця у склянку з водою. За цим заняттям їх і застав батько і дуже розсердився. Діти ж, боячись розправи, всю провину за "нечестиві дії" звалили на Тітубу. Так у Салемі й почалося "полювання на відьом".

Не ходиш до церкви - відьма!

Слід сказати, що переселенці-пуритани з Англії, які в 1629 році причалили до далеких, незвіданих берегів і колонізували Салем, у боротьбі за землю як єдиного засобу виживання великої родини швидко витіснили місцеві племена індіанців-рибалок.

Прибульці Нової Англії вирізнялися особливою суворістю вдачі та релігійним завзяттям, який межував то з фанатизмом, то з забобонами. Зима 1691-1692 років виявилася для жителів міста дуже важкою, тому всі негаразди у житті: неврожай, хвороби, напади індіанців, смерть дітей і погану погоду - надміру релігійні пуритани пояснювали гнівом Бога за людські гріхи. І з підозрою зиркали одне на одного: хто ж винен у спільній біді?

У невеликому місті важко було зберегти секрети, і думку людей про їхніх сусідів приймали як доконаний факт. Давалися взнаки суворі патріархальні звичаї пуритан - жінки перебували в цілковитому підпорядкуванні чоловіків, і їх вважали піддатливішими на вплив диявола.

Дитячі ігри та іграшки вважалися даремними і були заборонені. Хлопчиків активно готували до дорослого життя, вони могли полювати, ловити рибу, часто ставали учнями тесля або коваля, а от життя дівчаток було вкрай обмеженим. Від них вимагалося одне - допомагати у хатній роботі й знати релігійні істини. Не дивно, що суворі заборони вкрай негативно позначалися на дитячій психіці.

Так число хворих і зачарованих дівчаток зросло, зокрема, ураженою дияволом виявилася ще й 12-річна Анна Путнем - усі потерпілі від чаклунства вказували на тих самих жінок. 1 березня 1692 року було заарештовано відразу трьох відьом - служницю Тітубу, стару жебрачку Сару Гуд і сусідку пастора, самотню важко хвору вдову Сару Осборн, з якою родина мала майновий спір.

Підозрювані були допитані й піддані огляду в пошуках ознак, які б вказували на те, що вони є відьмами. У них на тілі шукали "відьмині груди" - родимки або бородавки, за допомогою яких, як вважалося, відьми годують демонів.

Проти звинувачених свідчило й те, що жінки тривалий час не відвідували церкви, у них не було захисників, і громадська думка вирішила, що звинувачення справедливі. Цим справа не обмежилася. Дівчата почали називати нові імена, і врешті-решт виявилося, що округа достоту кишіла відьмами, серед яких опинилися і обурені утисками люди, і зразкові парафіяни. 

У березні заарештували ще чотирьох жінок - Марту Корі, Ребекку Ньорс, Рейчел Клінтон і 4-річну дочку Сари Гуд, яка зізналася в тому, що є відьмою, аби бути ближче до кинутої у в'язницю матері. У квітні були заарештовані Сара Клойс, сестра Ребекки Ньорс, Елізабет Проктор та її чоловік Джон Проктор, чоловік Марти Корі - Жиль Корі та ще кілька осіб, у тому числі колишній пастор місцевої церкви Джордж Берроуз.

"І Господь напоїть тебе кров'ю"

У травні 1692 року починається суд. Губернатор Вільям Фіпс призначає склад суддів, у якому головою стає Вільям Стаутон, людина без юридичної освіти. Головним доказом проти звинувачених слугували лише твердження потерпілих, що їм являвся дух звинуваченої людини. 10 травня в тюрмі вмирає Сара Осборн, а 2 червня суд визнає винною літню жінку Бріджет Бішоп - 10 червня вона була повішена.

Суд, для якого єдиними доказами були бачення хворих дітей, ухвалював обвинувальні вироки, в'язниця наповнювалася закутими в кайдани людьми, які чекали страти. При цьому не бралися до уваги ніякі особливі обставини в'язнів: і напівжива Сара Осборн, і чотирирічна донька Сари Гуд, яка, як і всі "відьми", були закуті в кайдани.

19 липня 1692 року повісили Ребекку Ньорс, Сару Гуд і ще кількох жінок. Перед стратою, вже із зашморгом на шиї, Сара Гуд звернулася до пастора Ніколаса Ноеса, залученого до судового процесу, зі словами: "Ти брехун. Я не більша відьма, ніж ти - чаклун. Відбери у мене життя - і Господь напоїть тебе кров’ю". Слова виявилися пророчими: через 25 років Ноес, уражений крововиливом у мозок, помер, захлинувшись своєю кров’ю.

19 серпня повісили ще кількох людей, включаючи колишнього пастора Берроуза. Близько 30 жителів подали клопотання про пом’якшення вироку Берроузу, проте його залишили без зміни. Біля шибениці Берроуз не запинаючись промовив молитву, сподіваючись на порятунок, - вважалося, що чаклуни не здатні змовити "Отче наш", не затинаючись. Але і це не врятувало його від страти, бо дівчатка закричали, що йому допоміг диявол.

19 вересня до 80-річного фермера Жиля Корі, який відмовлявся давати будь-які свідчення, застосували особливу процедуру "peine forte et dure": на груди старому поклали важкі камені, щоб "видавити" зізнання. Проте фермер мовчав, бо знав, що цим прирече на злидні всю родину - за законами міста, майно чаклунів, які дали свідчення, підлягало конфіскації. Корі хотів зберегти свою ферму і землі для сім’ї, тому під час тортур не зронив ні слова.

22 вересня повісили його дружину Марту Корі і ще семеро осіб. Серед обвинувачених були жителі не лише Салема, а й сусіднього Топсфілда і Бостона. Судові процеси над відьмами велися в Андовере, куди на запрошення місцевого судді Джона Балларда для викриття чаклунства приїхали дівчата з Салема.

"Це була гра в чаклунство" 

Ажіотаж, пов'язаний з полюванням на відьом, поширювався як чума. В Ендовері за чаклунство стратили навіть двох собак! Утім зрідка були й осічки. Наприклад, знайшовся джентльмен, який подав на дівчаток до суду за наклеп, вимагаючи велику грошову компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Дивна річ, це охолодило запал мисливиць. 

Правда, ненадовго. Вони з дедалі більшим завзяттям викривали нечисть. Будь-які спроби виправдання в залі суду викликали неймовірне обурення у "потерпілих". Наприклад, на процесі проти Сюзанни Мартін, Сари Гуд і Ребекки Ньорс остання була визнана невинною, але тут же у хворих дівчаток почалися страшні напади, і суд змінив вирок на обвинувальний. 

У своєму викривальному азарті дівчатка дійшли до того, що звинуватили у відьмацтві дружину губернатора! Саме після цього процеси з переслідування людей, звинувачених у чаклунстві, вдалось припинити за активного втручання керівника Гарвардського коледжу Інкріса Матера.

Він заявив, що суд не повинен розглядати як докази "бачення" жертв. Йому належить відомий вислів: "Нехай краще десять відьом уникнуть кари, ніж один невинний буде покараний". Завдяки його ініціативі губернатор Массачусетсу розпорядився не використовувати видіння як докази причетності людини до нечистої сили, припинити арешти і відпустити 28 із 33-х обвинувачених.

Губернатор призначив нову судову колегію, і так поступово зійшов нанівець масовий психоз полювання на відьом. У травні 1697 року судді визнали свою помилку, а в 1702 році всі рішення салемських суддів 1692 року оголосили незаконними. Ще через кілька років, у 1706-му, обвинувачка Анна Путнем, яка й затіяла цю гру в чаклунство, заявила, що була обманута дияволом, даючи брехливі свідчення проти невинних людей.

На початку XVIII століття почалася реабілітація страчених і засуджених. У 1711 році массачусетська влада врешті зробила дуже важливий акт доброї волі: створили світовий прецедент фінансового відшкодування збитків жертвам судової помилки.

Що ж це було?

З часу полювання на салемських відьом минуло понад 300 років, але досі немає єдиної думки, що стало причиною цих подій. Сатана, відьми, пуританське виховання, масова істерія, змова дітей, невивчена хвороба, загальне неуцтво, трагічна помилка? Що?

Зокрема, у 1976 році з’явилася версія, за якою галюцинації у дітей були спричинені отруєнням житнім хлібом, ураженим грибком, відомим як спориння, або Claviceps purpurea.

Інше припущення каже, що діти захворіли на особливу форму енцефаліту encephalitis lethargica, симптоми якого схожі з описуваними у салемському випадку, або ж хворобою Гантінгтона.

Утім найвірогіднішим видається те, що в часи релігійного обскурантизму люди зіткнулися з масовим психозом, посиленим підлітковою жорстокістю. І справжніми відьмами стали не страчені, а знахабнілі істеричні дівчатка, які вирішили, що можуть вершити долі людей...

Оксана Пахолко

Реклама

Читайте також:

тема

Вона -- розлучена серіальна актриса, він -- найскандальніший принц сучасності. Ці заручини обговорює увесь світ!
Місцева поліція не виявляє особливого бажання розслідувати інцидент.
У Польщі вже більше місяця шукають зниклого українця, який працював у пекарні в місті Серпц, розташованому за сотню кілометрів від Варшави.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.