Сон на вулиці, рання самостійність та футбол з кокосом: особливості виховання дітей за кордоном

Норвежці з малечку привчають дітей до різних температурних режимів. Там діти годинами граються на вулиці, сплять там і в дощ, і в сніг. У Малайзії дітей можуть бити просто в школі. А в Америці їм прививають відчуття свободи, пише 20 хвилин.

Тож як за кордоном батьки будують ідеальні стосунки з дітьми, ми запитали у кількох наших співвітчизників, які тривалий час живуть за межами України.

США: релігійність і раннє материнство

Фото: uk.peopleandcountries.com.

29-річна Вікторія Горенко, ще будучи школяркою, рік жила в американській сім’ї. Цінності американців, за її словами, – бути щасливими, не відчувати дискомфорту та досягати вершин.

Хоч США, здавалося б, доволі демократична країна, у родинах там є чітко врегульовані правила.

"У прийомній родині, в якій я жила, було ще троє дітей, і всі ми мали чіткі обов’язки – хтось пилососив, хто відповідав за кухню, хтось прибирав у вітальні. Ми обов’язково стежили за порядком у своїх кімнатах", - розповідає Вікторія.

Усі конфліктні ситуації американці намагаються вирішувати демократично, додає співрозмовниця. Замість "кнута" вони розмовляють про проблему та шукають її вирішення.

"Ще одна риса – моя родина, як і більшість американських сімей, була релігійна, двічі на тиждень ми їздили до церкви. Спочатку мені важко було звикнути до чужої віри, адже в моїй новій сім’ї всі були протестантами. Але мені сподобалось те, що в церкві не було сумно: там співали, танцювали, вивчали цікаві ігри і просто спілкувалися на різні теми", - каже вона.

Дітям дають свободу дій, привчаючи до самостійності. Ще в садку малечі кажуть, що вони мають право на свою думку. Чого в Америці точно немає, так це залучення бабусь у процес виховання дітей. Як правило, мама з татом все роблять самі. Якщо не справляються – кличуть няню!

Норвегія: садки без ліжок

У Норвегії ж усіх чад з раннього віку привчають до відповідальності за власне життя і здоров'я. Декрет у жінки триває десять місяців, ще два місяці декрету має чоловік, розповідає Ольга К. А вже з року дитину віддають у садочок.

"Ліжок у садочку немає, тож діти сплять у своїх візочках. Групи в садочках невеликі. На одного працівника припадає три дитини", - каже українка.

Із дитсадка малюків вчать дружити з погодою і самим визначати, як одягатися в залежності від пори року. Батьки, дають в садочок два чи три комплекти змінного одягу. Починаючи з трьох рочків, дитина вже сама перевдягається.

Денний сон малюки проводять на дворі.  Дощ, злива, вітер, сніг — неважливо. На свіжому повітрі діти можуть спати навіть до мінус двадцяти градусів.

"У три роки такого поняття як денний сон взагалі немає. ДНЗ працює вже із 6:30, адже багато батьків у цей час вже поспішають на роботу", - продовжує співрозмовниця.

Фото (2): te.20minut.ua.

Гарячі обіди у школах не передбачені. Батьки кладуть дітям у пластмасові контейнери холодні сендвічі, пиріжки, фрукти, йогурти.

"Навіть на дні народження дітей пригощають сосисками та Кока-Колою. У дітях дуже рано розвивають самостійність. Уже в три роки дитина сама може зробити собі сендвіч", - розповідає Ольга.

Спати дітей вкладають рано, після 19:00. А після 20:00 вже навіть не працюють дитячі канали на телебаченні.

"Стосунки між дітьми і батьками дружні, так само і з іншими членами суспільства – вихователями, вчителями. Тут всі говорять на "ти". На дітей в Норвегії не кричать і тим паче не б’ють їх. Якщо сусіди побачать такі явища і повідомляють про це соціальні служби, то батьків можуть навіть арештувати. У той час опіку над дітьми беруть соціальні служби", - резюмує українка.

Малайзія: тати пильнують дітей

Фото: Life-Pics.ru.

Українець Андрій Янович разом із сім’єю тривалий час живе в Малайзії. Загалом ця країна – багатонаціональна.

"Більшість населення в моєму штаті – вихідці з Китаю. Тож в основі виховання, особливо у школах, лежить стара традиційна китайська основа. Плюс, звичайно, у підході до навчального процесу є певні елементи британського суворого протоколу. У таких школах, наприклад, усі учні мають форму, вдягають однакові білі чи чорні шкарпетки і взуття такого ж кольору. У дівчат також подібні зачіски", - розповідає Андрій.

За словами співрозмовника, китайці дуже швидко "включають" дітей у процес навчання.

"Ми цього року віддали дворічного сина у китайськи садочок. Вихователь між іншим сказала, що вже з такого віку батьки наймають репетиторів, аби малюки поглиблено вчили математику та китайську мову. Якщо порівнювати з Україною, то оці малі китайські малазійці дуже завантажені. Майже всі вони відвідують різноманітні гуртки та секції: плавання, атлетика, танці, співи тощо. До того ж, день у школярів тут може починатися вже із 6:30, коли вони йдуть на плавання,  потім о 8:00 – стандартне навчання, після якого – знову гуртки", - продовжує Андрій.

У окремих китайських школах досі працює стара система покарань – палицею по руках. Фактично у дітей немає часу на дитинство, його відбирає система виховання та освіти. Хоча, звісно, що і серед китайців є немало таких сімей, де присутні власні традиції виховання.

Ще одна велика етнічна група – це самі малайці. В країні функціонують як державні, так і приватні навчальні заклади.

Фото (2): te.20minut.ua.

"Малайці, які відвідують державні школи, нагадують мені українських дітлахів. Після занять вони йдуть гуляти з друзями. Можуть поїхати до річки на роверах або ж камінням у мавп кидати", - розповідає українець.

 Третя значна частина населення – це індуси. Як малайці, так й індуси переважно мають багатьох дітей.

"Якщо в китайців усе виховання зорієнтоване на те, щоб "зробити" з дитини конкурентоспроможну одиницю на ринку праці, то малайці та індуси тримають дітей ближче до сім’ї. Часто діти вже із 10-12 років допомагають батькам по роботі й дорослі та малі здебільшого проводять час разом та підтримують одне одного", - каже Андрій.

Велика частина населення Малайзії, за словами Андрія Яновича, бідна. Тож діти з раннього віку не сидять за комп’ютерами чи планшетами, а із задоволенням пасують один одному м’яч чи кокос.

Є, звісно, і заможні громадяни. Там усі – і діти, і батьки – можуть мати по планшету.

"Є ще дуже важлива відмінність від українського виховання – тати тут набагато більше часу проводять зі своїми дітьми. У Малайзії частіше можна побачити в кафе батька із трьома дітьми без мами. Вона ж у той час може спокійно займатися своїми справами. Ми ж, українці, на жаль, - як мілітарний постсовок – маємо іншу культуру. Колись тати займалися іншим – ходили на війну, а в сучасності або заробляють гроші, або відпочивають за доміно", - резюмує українець.

Реклама

Читайте також:

тема

Вона -- розлучена серіальна актриса, він -- найскандальніший принц сучасності. Ці заручини обговорює увесь світ!
Місцева поліція не виявляє особливого бажання розслідувати інцидент.
У Польщі вже більше місяця шукають зниклого українця, який працював у пекарні в місті Серпц, розташованому за сотню кілометрів від Варшави.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.