Солодощі та фаст-фуд: дивні смаки американських страв

Харчуватись в Америці можна дешево й швидко або якісно й дорого. Є продуктові магазини із дуже низькими цінами, де на смак їжа достатньо штучна, із купою підсилювачів, ароматизаторів та барвників "ідентичних до натуральних", повідомляє Голос Америки

Однак є й супермаркети вищого класу, а ще у багатьох районах міста у вихідні проводять "фермерські ринки", де продаються достатньо дорогі, але натуральні продукти. Також можна самостійно їздити за місто на ферми й збирати там ягоди та фрукти. Там можна купити мед, свіжу курятину чи свинину. До Дня подяки, наприклад, американці часто їздять на ферми вибирати собі індика, який потім потрапить на їх святковий стіл.

Водночас, смак продуктів відрізняється від українських. Наприклад, часто до хліба додають багато цукру. Через такі "підступні" складники у продуктах чимало українців після приїзду несподівано набирали зайві кіло, хоча їм здавалось, що вони харчувались, як удома.

Вибір продуктів у США дійсно вражає - яєчна паста, паста з гречки, коричневий рис, сочевиця. М'ясо й фарш тут можна обирати за жирністю, до прикладу, у складі 95 відсотків нежирного м'яса, 5 відсотків жирного. Велика кількість продуктів чіпляє споживача своїми "жирність на 50 відсотків менша", "знижений вміст солі", "менше цукру".

Протягом усього року можна купити пристойні тепличні ягоди й фрукти: малину, полуницю, лохину. Свіжого манго тут часом по кілька сортів, а яблука й груші осінніх сортів навіть улітку не такі нещасні й утомлені життям, як в Україні. Овочі також цілий рік на будь-який смак: помідори й чері, й "виноградини", й жовті, й чорні, м'ясисті й водянисті. Та й ціна протягом року майже незмінна.​

Вражають і традиційні тут смакові поєднання. Наприклад, солодкі зернові батончики із дуже відчутним присмаком солі, солоний мікс горіхів та сухофруктів. Або коричні цукерки-кульки – солодкі й дуже перчені! Або батат, солодка картопля, як гарнір до м'яса. Ну а шоколад із м'ятною начинкою чи сіллю – це взагалі банальне поєднання. Стає зрозуміло, звідки пішла піца по-гавайськи із ананасами.

А ще Америка - "країна великих морозилок". Американці люблять купувати заморожену готову їжу (від готових макаронів із сиром до концентрату для лимонаду), та й самі вдома мають величезні морозильні камери, де заморожують навіть хліб і каву в зернах.

Напої

Місцеві п'ють багато вина. І на відміну від більшості українців, переважно сухого. Це частина культури помірного вживання "бокал-два червоного увечері", - навіть по буднях, навіть на самоті. І це зовсім не вважається пияцтвом.

Якщо американці кличуть у гості (просто на вечерю, вечірку чи на день народження), достатньо принести із собою пляшку вина. Й орієнтуватись на ціну "дорожче-краще" місцеві не радять. Треба знати виробника або просто пробувати. До 10 доларів, а іноді й до 5 доларів, можна купити пристойне вино. А от пиво в Україні міцніше за місцеве.

Соки пити не радять, бо це переважно підфарбована та підсолоджена вода. Можуть викликати подивування лимонади "0 калорій": солодка газована вода без барвників із різними фруктовими смаками.

Ресторани

Також цікавим відкриттям може стати те, що типово американських страв чи ресторанів фактично не існує. Навіть фаст-фуд, який в Україні вважається "американським", до США привезли мігранти. Бургери та хот-доги – з Німеччини, бейгли – зі Східної Європи, навіть картопля-фрі – це французька картопля! Водночас, смажити в олії найнеочікуваніші продукти – від огірків до морозива чи печива Oreo, – вигадали американці. До речі, салат Цезар, попри свою назву, – творіння американського кухаря, хоча й італійського походження.

У Вашингтоні найбільша спільнота ефіопців поза Африкою, і своїх закладів вони відкрили дуже багато. Овочеві та м'ясні страви там переважно гострі, їх подають на инджері – великому млинці з сірого борошна. Їдять таке не ложкою чи виделкою, а шматочками цього ж млинця, які відривають просто за столом.

Індійські, китайські, в'єтнамські страви, особливо суп фо із локшиною, м'ясом і паростками сої, – також можуть стати справжнім відкриттям для українців.

Але найбільше закладів подають мексиканську їжу. Тапас, "закуски", є чи не в кожному барі, кафе та ресторані, так само як у нас майже кожен заклад вважає за необхідне мати в меню суші чи піцу. Від гуакамоле чи буріто відмовитись неможливо, бо готують їх справжні мексиканці й переважно використовують аутентичні продукти.

Також у вашингтонських закладах майже всюди є "щаслива година". Приблизно з 17:00 до 19:00 у будні пропонують напої та легкі закуски (від картоплі-фрі до устриць) ледь не за півціни. Покликати колег на "щасливу годину" й поспілкуватись годинку за келихом вина чи пива лише за 3-5 доларів – дуже розповсюджена практика.

Неймовірно популярні фуд-траки, тобто автомобілі-вагончики, де продають пристойну їжу. Неподалік роботи в обідню годину біля таких ресторанів на колесах шикуються довгі черги, не всі навіть захочеться відстоювати. Цікаво, що в деяких таких мобільних кухнях готують так смачно, що місцеві любителі смачно попоїсти узагалі полюють на них, слідкуючи за їхнім переміщенням на спеціальних сайтах чи у соцмережах, адже деякі траки змінюють локації щодня.

Але кожен за законом має бути прикріплений до звичайного кафе із відповідними умовами для приготування і зберігання їжі, тому якість добре контролюється.

Якщо дуже хочеться їсти, треба іти до "буфету": платиш за вхід 10-15 доларів та їси скільки влізе. Там усе в найкращих традиціях турецького "все включено": така кількість різноманітної їжі, що покуштувати все за один раз просто неможливо.

Багато місцевих закладів мають вегетаріанські, веганські, безлактозні, безглютенні, органічні варіанти страв.

Солодощі

На десерт місцеві купують маффіни та капкейки, величезний вибір пирогів, чізкейків, пончиків, печива (дуже попупярне – зі шматочками шоколаду).

Вразити можуть цукерки M&Ms, які є найрізномінітніщих смаків: із арахісовим маслом, білим чи чорним шоколадом, мигдалем, карамеллю, а ще хрусткою, кавовою, м’ятною начинками, печивом "прецель", "тортом до дня народження", спеціальні M&Ms для використання у випічці. І все це різних кольорів і в різних фасуваннях.

А от шоколад в Америці не дуже смачний. Навіть відомі бренди Hersheys та Ghirardelli нагадують українську "плитку". Тому до свят американці дарують одне одному бельгійський чи швейцарський шоколад.

Натомість цікаво спробувати незвичні солодкі начинки – гарбуз, який до Гелловіна можна зустріти у пирогах, батончиках і цукерках, та "різдвяні льодяники із перцевою мятою", які у вигляді крему взимку кладуть навіть у пончики.

Фото: ukrainian.voanews.com.

Реклама

Читайте також:

тема

В українців, які мешкають у Німеччині, подекуди виникають обґрунтовані запитання юридичного характеру щодо свого статусу, реалізації своїх прав та можливостей.
Останні кілька місяців Департамент поліції та прикордонники у співпраці з Податково-митним департаментом та Інспекцією з праці проводять рейди на будівництвах Естонії. І кожного

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.