Комуністична діра чи буддистський рай: що варто знати про Лаос

Лаос – це ядерна суміш колоніальної культури зі смаком французької булки, суворого дотримання буддизму, аскетизму комуністичної ідеології та цілодобових трансляцій серіалу "Друзі". Якщо вам набридли усміхнені та шанобливі мешканці Південно-Східної Азії, сміливо вирушайте до Лаосу, пише видання 34Travel.

Що варто знати про Лаос?

  • Лаос - це одна з найбідніших країн Південно-Східної Азії. Разом з комуністичним режимом сюди прийшли прапори з серпом та молотом, погані дорогі, відсутність супермаркетів та фастфуду відомих світових мереж, висока інфляція та, як результат, - похмурі обличчя лаосців.
  • Перший час здається, що ви точно зробили щось погане. Інакше чому всі довкола дивляться на вас з-під лоба, а часом - навіть агресивно? Та згодом звикаєш до стриманих проявів почуттів та повної відсутності інтересу з боку лаосців, навіть якщо вони працюють в туристичній сфері.
  • Валюта Лаоса - кіпи. За один долар дають приблизно 8200 лаоських кіп. Найдрібніша обігова купюра в країні - тисяча кіп. Але інколи може пощастити отримати й 500 кіп. Тож перед поїздкою варто потренуватися множити та ділити 4-6-значні цифри. Погана новина для колекціонерів монет - їх в Лаосі нема.
  • Візу після прибуття до Лаосу громадянам України можна отримати у більшості наземних прикордонних пуктів та у всіх міжнародних аеропортах країни. Коштує вона 30 доларів. Для оформлення необхідно мати лише паспорт, дійсний протягом мінімум 6 місяців, а також 2 світлини 3х2,5. анкету на візу та міграційну карту заповнюють на місці.
  • По еділях в країні закрито усі магазини. Дрібні приватні кіоски працюють від понеділка до суботи, зазвичай, з 9:00 до 21:00. Великі супермаркети відкриті від понеділка до п'ятниці з 8:00 до 16:00. В комуністичному Лаосі не існує відомих мереж фастфудів або супермаркетів, як й місцевих потужних мереж магазинів. Ціни, у зв'язку з відсутністю конкуренції, доволі високі.

Луанг Прабанг: культурна столиця Лаосу

До 1949 року Лаос належав Франції, а отже, французьку колоніальну архітектуру можна зустріти в містах по всій країні. Інша справа - Луанг Прабанг! Колись він був "королівської столицею" Лаоса, сьогодні місто вважається її "культурним центром" й напопулярнішим туристичним напрямком в країні.

Центр Луанг Прабанга включено до об'єктів всесвітньої спадщини та охороняється ЮНЕСКО. Навіть не скажеш, чого в місті більше - відреставрованих колоніальних будинків, які просто тонуть в зелені садів, чи буддистських храмів. Тут розташовано найкрасивіший Королівський палац Лаоса, а з храмової гори Пусі, яка здіймається догори просто в центрі Луанг Прабанга, відкривається неперевершений вигляд на гірські хребти, жовто-зелені води звивистого Меконгу та невеликі лаоські поселення.

Побачити зблизька життя лаоського селища можна, прогулявшися на інший бік річки Нам Кхан через не надто надійний бамбуковий міст. Щоправда, за прохід по ньому доведеться заплатити 5000 кіп (0,60 долара). Зібрані кошти йдуть на зведення мосту, який доводиться заново відбудовувати щороку в період засухи.

Повертаємося в центр міста. З усіх сторін його головної вулиці - Сісавангвонг - долинає хрускіт справжнього французького багета! Без перебільшень, Лаос - єдина країна Південно-Східної Азії, де вміють випікати хліб. Завдяки колонізаторам, французький багет став евід'ємною частиною лаоського харчування. У вуличних кіосках з нього роблять неперевершені канапки з будь-якою начинкою за 10-15 тисяч кіп (1,30-1,90 доларів), а в магазинах можна придбати чудовий свіжоспечений багет.

Увечері вздовж тієї ж Сісавангвонг працює нічний ринок Лунг Прабанг, тут продаються традиційні вироби лаоських майстрів. Зазвичай, знайти тут можна різноманітний текстиль з національними орнаментами, речі домашнього побуту, прикраси ручного виробництва, паперові парасольки, а також різноманітні пляшки з дивними алкогольними напоями місцевого виробництва, в який знайшли свій спочинок змії та скорпіони. Проте увага - в Лаосі не люблять торгуватися!

А якщо ж хочеться чогось високого, то можна прогулятися місцевими монастирями. Луанг Прабанг вважають не лише культурним, але й духовним центром країни. У невеличкому містечку з населенням усього 50 тисяч осіб розташовано одразу 32 діючих буддистських монастирі! А для участі в ритуалі годування монахів приїжджають сюди туристи з усього світу.

Годування монахів - одна з найдавніших буддистських традицій, яка залучає до Луанг Прабангу великі потоки туристів. За правилами буддизму монахи можуть харчуватися лише від податей. Тому щоранку тротуар вздовж центральної вулиці міста заповнюють місцеві мешканці та приїжджі мандрівники, які бажають спокутувати один зі своїх гріхів, давши монаху їжу - варений рис або фрукти. На жаль, останнім часом давній релігійний обряд перетворився на шоу для туристів, що, звичайно, призвело до обурення серед монахів. Але лаоська влада швидко дала зрозуміти, що "хто платить, той замовляє музику". Монахам, які відмовляються брати участь в ритуалі, погрожують засланням в трудові табори. Їх місце спокійно можуть обійняти й звичайні статисти.

Ванг В'єнг: столиця тусовок

Якщо дивитись на мапу, то лаоське селище Ванг В'єнг розташоване посередині між Луанг Прабангом та В'єнтьяном. От тільки з "культурної" до "столиці тусовок" доведеться добиратися вдвічі довше, адже шлях лежить гірською місцевістю.

Не видатний ані своєю історією, ані культурою, Ванг В'єнг так би й лишався невеличким селищем, де зранку співають півні, дороги розмокають після дощу, а довкола тягнуться лише безкраї рисові поля, високі гори та непрохідні джунглі. Проте наприкінці 1990-их два місцевих мешканці абсолютно випадково сіли в надуту автомобільну камеру й пропливли нею річкою Нам Сонг. Після цього вони вирішили, що це гарна ідея для стартапу.

Таким чином тюбінг, тобто сплав рікою на автомобільній камері, став візитівкою Ванг В'єнга й зробив його туристичною принадою усього Лаосу. Спочатку весь атракціон полягав у тому, що туристи пили багато алкоголю в барах вздовж тюбінгової траси, а потім галасно та весело сплавлялися вниз рікою. Але через велику кількість смертельних випадків влада Лаосу закрила всі бари поблизу траси й заборонила вживати алкоголь перед сплавом. Тому зараз вангв'єнгський тюбінг - це просто доволі дивна подорож мілководною річкою на надувній автомобільній камері. Вартість одного сплаву довжиною в чотири кілометри коштує сім доларів, стільки ж доведеться залишити в якості депозиту.

Але й тут лаосці не впали у розпач: набудували величезну кількість барів у самому поселенні й вигадали нову цікавинку для Ванг В'єнга - цілодобово транслювати в барах та ресторанах серіал "Друзі". 

У Ванг В'єнзі нема звичних нам нічних клубів, і танці в барах не користуються особливою популярністю. Крім того, в країні діє комендантська година й опівночі всі розважальні заклади закриваються. Тому туристам тут тільки й лишається, що вечорами пити в заповнених барах міцні коктейлі, дивитися безперервні серії "Друзів", вести тривалі бесіди з різноманітною інтернаціональною компанією, їсти канапки з багету й погано приготовані страви європейської кухні. Традиційних страв лаоської кухні тут не відшукати.

Коли ж це вес в купі з тюбінгом набридає, то можна зайнятися трекінгом й прогулятися довколишніми мальовничими рисовими полями, печерами (вхід до печер платний - 2,60 долара) та навіть піднятися на заході сонця над Ванг В'єнгом на повітряній кулі (70 доларів). Численні туристичні агенції, розкидані всім селищем, пропонують також спробувати себе в каякингу, каноїнгу та рафтинзі (в середньому по 20 доларів) або ж просто проїхатися моторним човном околицями (10 доларів).

Інших цікавинок у Ваг В'єнзі нема. Хоча й саме поселення є доволі цікавою місциною.

В'єнтьян: офіційна столиця

Найбільше місто Лаоса, його економічний центр та офіційна столиця - В'єнтьян - за сумісництвом є й найменшою столицею Південно-Східної Азії. В'єнтьян - це не мегаполіс, він більше подібний на маленьке провінційне містечко. Тут нема шаленого трафіку, а зелені вулиці зазвичай тихі та пусті.

Головна артерія В'єнтьяна та найдушевніше його місце - набережна Меконгу. Напевно, все місто виходить сюди наприкінці дня, милуючись заходом сонця та тайськими поселеннями на іншому боці ріки. Вечорами дорогу між набережною та розкинутим за нею парком Цзао Анувонг перекривають, перетворюючи її на пішохідний променад. Бігуни, футболісти, бадмінтоністи та макашниці - кого тільки тут не зустрінеш увечері! На широкій площі просто біля ріки можна зайнятися аеробікою, танцями або тайцзіцюань, пограти на гітарі, послухати імпровізовані концерти або спуститися на меконгські узбережні піщані дюни та доєднатися до партії в пляжний волейбол.

В західній частині парку вечорами виникає найбільший нічний ринок столиці. Щоправда, знайти тут щось вартісне доволі складно. Зазвичай, продають тут речі загального вжитку та невисокої якості, а також підробки світових брендів. Проте в районі вулиці Цзао Ану, перпендикулярної до ринку, розміщаються торгівці вуличною їжею. Обов'язково варто спробувати лаоську шаурму в багеті (15 тисяч кіп або 1,90 долара). Столики дорогих ресторанів з'являються далі по набережній перед самим заходом сонця, тут надають перевагу вечері з виглядом на Меконг заможні лаосці або туристи.

За пам'ятками у В'єнтьяні далеко ходити не треба. Х обидвох сторін набережної Сеттхатхілатх розташовано одразу дев'ять чудових лаоських храмів. Найвідоміший та найдавніший храм країни, який вистояв у війні з сусіднім Таїландом, - ват Сі Сакет (на вулиці Лан Санг). Він має на своїй території 7 тисяч статуй Будди з глини, дерева, бронзи та срібла. Вхід до храму платний - 5 тисяч кіп (0,60 долара). Власникам короткого одягу, який не прикриває коліна, безкоштовно видають традиційні лаоські "спідниці".

Через дорогу від вату Сі Сакет розташовано ще один відомий храм - ват Пха Кео. Він колись був особистим храмом королівської родини Лаоса й місцем зберігання відомого Смарагдового Будди. Сьогодні ж храм працює як музей. Проте дух захоплюють навіть візерунки дерев'яної різьби, які прикрашають будівлю. Вхід до музею - 5 тисяч кіп (0,60 долара).

Ще два місця, які необхідно відвідати у В'єнтьяні, - головні символи країни: тріумфальна арка Патусай та золота ступа Тхат Луанг. Велика ступа Тхат Луанг зустріне вас одразу під час перетину лаоського кордону просто біля стійки обміну валют. Її зображено не лише на грошах, але й на гербі Лаоса. Пам'ятник символізує вчення буддизму та незалежність країни. Вхід на огоджену територію довкола Тхат Луанг коштує 5 тисяч кіп, але робити там особливо нічого, окрім як гуляти газоном довкола будівлі. Проте в парку поруч можна помилуватися на два по-азійськи багато прикрашені храми та "мультяшну" статую лежачого Будди.

Тріумфальну арка Патусай звели після отримання Лаосом незалежності від Франції. За іронією долі, арка є аналогом паризької Тріумфальної арки, єдиною відмінністю є використання в декорі лаоського варіанту традиційних для країни мотивів. Невеликий парк з водограєм біля підніжжя монументу лаосці люблять називати Єлисейськими полями В'єнтьянга. За 3 тисячі кіп (0,37 доларів) можна піднятися на оглядовий майданчик на вершечку арки, проте довколишній пейзаж навряд чи вражає.

Чотири тисячі островів

В лаоса нема виходу до моря. Здавалося б, це беззаперечна перепона в розвитку туризму для південно-східної країни. Проте лаосці - народ підприємливий. Тому курортні зони відпочинку тут облаштовують на берегах Меконгу. Тим паче, на півдні країни, поблизу кордону з Камбоджею, ріка настільки розливається, що утворює велику кількість островів. Й хоча офіційна назва цього району - "Чотири тисячі островів", придатних для життя та відпочинку серед них не так багато.

Найпопулярніші в туристів острови з розвиненою інфраструктурою - Дон-Дет та Дон-Кхон. Дістатися до них можна як з Камбоджі (12-15 доларів), так й з головного міста Південного Лаоса - Паксе (7 доларів). В обидвох випадках продаються пакетні квитки, які містять в собі переїзд автобусом та переправу човном. Шлях з Паксе в середньому забирає дві години. Між собою острови Дон-Дет та Дон-Кхон поєднує старовинний кам'яний Історичний міст, зведений ще французами. Фактично, це єдина рукотворна пам'ятка островів. За проїзд мостом лаосці беруть з туристів 35 тисяч кіп (4,30 долара).

Хоча острівні поселення повністю орієнтовані на туристичній потік, все одно це типові лаоські селища з коровами, які ходять тут усюди, співочими півнями та дорогами без твердого покриття. АТМ тут не знайти, проте в деяких кав'ярнях є який-неякий Wi-Fi. Пошти, лікарні та поліцейського відділення на островах нема. Тому краща розвага на Дон-Деті та Дон-Кхоні - сісти на велосипед (1,30 доларів) та проїхатися околицями, насолоджуючись красою лаоської природи. Якщо їхати з Дон-Дет, то, звернувши праворуч після мосту, за кілька кілометрів можна дістатися до головної принади - водоспаду Тат Сомпхаміт. Трохи далі розташовано невеличкий пляж. На півдні острова Дон-Кхон неподалік від селища Бан Ханг Кхон розташовано оглядовий майданчик.

Як і у Ванг В'єнгу, острівні туристичні агенції з задоволенням запропонують взяти участь в різноманітних розвагах на воді на кшталт каякінгу (приблизно 20 доларів). А ще в місцевих меконгських водах мешкають дельфіни! Тож в селищі Бан Ханг Кхон можна орендувати човна (8,60 доларів) й вирушити на їх пошуки.

Як дістатися та пересуватися країною?

Аби дістатися Лаосу, доведеться трохи помучатися. Прямого авіасполучення в столиці країни В'єнтьяна з Києвом нема. Найшвидше та найзручніше буде долетіти до Бангкоку, а вже звідти вирушити до "країни тисячі слонів та білої парасольки".

Не поспішайте витратити усі гроші в останній день лаоського відпочинку! Під час вильоту з країни відбирається збір в 10 доларів або 10 тисяч кіп (1,30 долара) при перетині кордону через наземні КПП.

Літак

В порівнянні з іншими країнами Південно-Східної Азії авіатранспорт в комуністичному Лаосі дуже дорогий. Але враховуючи гірську місцевість та жахливий стан доріг в країні, цей найкомфортніший, найшвидший та найбезпечніший засіб пересування Лаосом. З Бангкока до Луанг Прабанга можна долетіти за 67 доларів, до В'єнтьянга - за 58 доларів. Переліт всередині країни між В'єнтьяном та Луанг Прабангом коштуватиме від 62 доларів, між В'єнтьяном та Паксе - 148 доларів.

Автобус

Найдемократичніший засіб дістатися до Лаоса та пересуватися країною. Від бангкокської автостанції Мо Чіт в Чатучаці до торгового центру Талат Сао в центрі В'єнтьяна можна доїхати нічним автобусом за 30 доларів. Шлях забере 11 годин. Автобус настільки комфортний, що сидіння розкладаються майже як ліжка, працює туалет й подають щось на кшталт сніданку. Якщо бажаєте вирушити на південь Лаоса, то від тієї ж автостанції у Бангкоці за 13 годин та 26 доларів вас доправлять до Паксе.

При подорожах Лаосом варто пам'ятати, що місцеві автобуси не найкращі в своїй комфортності. До того ж й дороги тут часто ідуть гірською місцевістю з практично відсутнім твердим покриттям. Краще надати перевагу місцевим маленьким бусам.

Вартість переїзду між головними культурними та туристичними містами Лаоса залежить від типу автобуса (звичайний або VIP/Sleeper):

  • Луанг Прабанг – Ванг В'єнг – 15-28 доларів, 7 годин;
  • Ванг В'єнг – В'єнтьян – 6-12 доларів, 4 години;
  • Луанг Прабанг – В'єнтьян – 22-35 доларів, 13 годин;
  • В'єнтьян – Паксе – 14-22 доларів, 11 годин.

Фото: 34travel.me.

Реклама

Читайте також:

тема

В українців, які мешкають у Німеччині, подекуди виникають обґрунтовані запитання юридичного характеру щодо свого статусу, реалізації своїх прав та можливостей.
Останні кілька місяців Департамент поліції та прикордонники у співпраці з Податково-митним департаментом та Інспекцією з праці проводять рейди на будівництвах Естонії. І кожного

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.