Замість крашанки – кіндер: яким є традиційний Великдень українців Підляшшя

Північне Підляшшя – розташована у Підляському воєводстві між річками Нарва і Буг територія. Донині жителі цього краю, з-посеред яких частина вважає себе українцями, розмовляють говірками української мови й продовжують українські традиції. Це стосується також звичаїв, пов’язаних із Великоднем, пише naszwybir.

Великодні звичаї збереглися на Підляшші доволі добре. Вони живі як у селах, так і в містах, в основному завдяки тому, що місцеве населення дуже прив’язане до православ’я, яке є часто основним показником їхньої національної самосвідомості та відокремленості від поляків. А православ’я в уявленні підляшан – це не лише релігійні догмати, але й ціла низка ритуалів, часто язичницьких за походженням, яких століттями дотримувалися їхні предки.

Цикл Великодніх свят починається з Вербної неділі, головним атрибутом якої на Підляшші залишається верба. У регіоні зовсім непопулярні католицькі готові великодні «пальми», і навіть ті, хто вважає себе поляками, ідуть до церкви зі справжніми вербочками, часто прикрашеними стрічками, живими рослинами чи квітами з паперу. Останніми роками гарно прикрашених верб можна побачити щораз більше завдяки вчителям української мови, які виготовляють їх із дітьми на заняттях в садках і школах.

У деяких сім’ях ще зберігається звичай бити всіх членів сім’ї освяченою вербою, промовляючи такі слова:

“Верба б’є, не я б’ю,
За тиждень Великдень.
Будь здорова як верба,
Будь весьола як весна.”

Найважливішими для підляшан є три останні дні Страсного тижня. У Великий четвер люди намагаються донести запалену в церкві свічку аж до самого дому. Колись обходили з нею всі господарські будівлі.

У п’ятницю, подекуди в суботу, печуть паску – круглий здобний хліб із літерами ХВ зверху. Ще й нині багато господинь нехтує купленими в магазинах «мазурками», тому й побачити справжню підляську паску не так важко.

Паскою на Підляшші звуть не лише хліб, але й цілий кошичок зі стравами, який освячували. У селах досі його святять у суботу просто на вулиці, у містах – по церквах. Старші люди згадують, що колись святили всю їжу, яку споживали на Великдень, зараз готують невеликі кошички з паскою, крашеними яйцями, ковбасою, маслом, хріном тощо. Цими продуктами люди розговляються першого дня свят, коли вертаються з церкви зі словами «Христос Воскрес!» (на жаль, щораз частіше їх заступає церковне «Христос Воскресє!»).

Чи не найважливішим атрибутом Великодня залишається крашене яйце – писанка та крашанка. Різнокольорові яйця зі зробленими воском орнаментами – це традиція в основному сіл Сім’ятицького повіту, де живе велика група народних майстринь, які займаються писанкарством професійно.

Традиційним місцевим звичаєм є волочебне – яйця, якими хресні батьки обдаровували дітей. Цей звичай зберігся й досі, хоча зараз замість крашанок чи писанок діти отримують «кіндер», а ще й до того гроші.

Після Великодня починаються традиційні поминальні богослужіння. Надалі на багатьох цвинтарях можна побачити крашені яйця, що їх живі залишають померлим.

Багато народних великодніх звичаїв збереглося та й навіть прищепилося в містах в основному тому, що вони пов’язані з релігійними обрядами. Завдяки цьому ще й нині, їдучи підляськими селами й містечками, можна побачити, як люди у Вербну неділю ідуть до церкви з вербами, у Чистий четвер несуть із храму запалені свічки, у Велику суботу святять паски та на Проводи несуть яєчко на могили своїх близьких.

Фото: Людмила ЛАБОВИЧ

Реклама

Читайте також:

тема

Останні кілька місяців Департамент поліції та прикордонники у співпраці з Податково-митним департаментом та Інспекцією з праці проводять рейди на будівництвах Естонії. І кожного
Звучить смішно, але роки тому в Києві я взяла за звичку носити з собою хусточки (раптом нежить), пляшечку з рідким милом та засіб для дезінфекції рук (у громадських вбиральнях мо

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.