Українці на краю світу: як живе діаспора у Південно-Африканській Республіці

Південно-Африканська Республіка - мальовнича країна, яку називають краєм світу. Тут за підрахунками Посольства України в ПАР мешкає близько 1000 українців. Однак активісти української громади кажуть, що їх там як мінімум вдвічі більше!

"Тільки у Кейптауні, а точніше на Кейптаунщині  (з урахуванням навколишніх містечок), проживає більше 500 осіб, - розповідає СВІТUA Дзвінка Качур, активістка української громади в Кейптауні. - Українська діаспора в ПАР ще формується. У різні часи в різних містах та містечках виникали невеличкі українські групки, проте офіційно громадську організацію "Українська Діаспора в ПАР" було зареєстровано 30 липня 2015 року.

Поштовхом до створення організації та ширшого об"єднання українців стали події, що відбувалися в Україні в 2013 та 2014 роках, а також російська агресія щодо України.

Саме акції протестів біля російського консульства та посольства стали платформою для комунікації українців. Сьогодні організація має три осередки в Йоханнесбурзі, Преторії та Кейптауні". 

За словами Дзвенислави Качур, у ПАР немає історичної української діаспори. Сюди українці не іммігрували організовано на початку століття або після світових воєн.

"Тому тут немає жодної української церкви  чи культурного центру, які традиційно є центрами гуртування українців закордоном, - каже Дзвінка. - Українці гуртуються в основному навколо Посольства/Консульства, а воно розташоване в Преторії, за близько 1500 км від Кейптауна. Тобто вдвічі далі, ніж, наприклад, Львів розташований  від Відня.

Тож часто українці, які потрапляють у ПАР, не знають, де можна зустріти співвітчизників. З часу появи організованої громади українцям стало простіше знаходити один одного, оскільки, окрім сайту, діють дві фейсбук-сторінки: Ukrainian Community in South Africa та Ukrainians in Cape Town..."

Дзвенислава разом з сім'єю живе у ПАР з 2011 року. Працює у сфері соціального розвитку громад та проводить дослідження на теми, пов'язані з розвитком громад та громадських організацій. В іммігрантки є двоє маленьких діток. Разом з сім'єю вона  живе у власному будинку. 

Візи

Щоб отримати туристичну візу в ПАР, варто звернутись у консульство в Києві. Необхідно надати квитки та бронювання готелю. Візу видають на 3 місяці. А  от переїхати до ПАР працювати нині доволі складно. 

"Так, туристичну візу отримати не важко, а от робочу - вкрай нелегко, - каже Дзвенислава. - Певний час у ПАР працювала система робочих віз для людей з "особливими навиками" - тобто для спеціалістів, які потрібні компаніям/організаціям, проте їх немає серед громадян ПАР. 

Але з квітня 2013 року візові правила змінилися і кількість професій, які підпадають під критерії "особливі навики", дуже обмежені. Окрім того, більшість компаній, які працюють з державними замовленнями або потребують державних ліцензій, підпадають під вимоги Black Economic Empowerment, що передбачає расові квоти – на всіх рівнях від робітника до власника має бути мінімум 30% "небілих" працівників".

Цікаво, що більшість українців у Південно-Африканській республіці або відкрили власний бізнес або працюють у сімейних бізнесах своїх південно-африканських родин. Серед них є лікарі, митці, власники ресторанів,  дослідники, освітяни...

Контрасти Південної Африки

"ПАР одна з країн-лідерів за розривом між найбіднішими та найбагатшими верствами, - каже Дзвінка Качур. - І це проявляється у різних сферах:  зокрема, й у доступі до якісної освіти та медичних послуг.

Приватні навчальні заклади конкурують за якістю освіти з багатьма елітними школами в Європі, одночасно деякі державні школи не можуть гарантувати базові знання мови та арифметики.

Освіта в ПАР платна і це суттєва відмінність порівняно з Україною. Звичайно, в Україні теж батьки оплачують додаткові заняття, ремонти класів, закупівлю навчального обладнання та багато іншого. Проте освіта значною мірою залишається безкоштовною. У ПАР платні усі дитячі садки, школи та університети... 

Так само і в сфері медицини: приватні лікарні часто є світовими лідерами (саме в ПАР було здійснено першу успішну трансплантацію людського серця 1967 року, а у 2015 році – першу успішну трансплантацію пеніса). У той же час державні медичні заклади переповнені, та не завжди можуть надати кваліфіковано елементарні послуги..." 

Рівень мінімальної зарплати визначається за секторами та галузями, в яких працюєш. 

"Наприклад, одна з найнижчих зарплат у сфері прибирання становить R2390, - каже Дзвінка. - Це приблизно 4000 гривень за курсом станом на липень 2016-го. Одночасно в країні дуже високий рівень безробіття. Серед дорослого населення - від 25%, а серед молоді – 35%. У деяких провінціях (областях) безробіття серед молоді вище 65%.  

Також ПАР світовий лідер за кількістю ВІЛ-позитивних осіб, що також впливає на стандарти життя та рівні смертності..." 

Рівень безпеки у ПАР, за словами українки, залежить від  місця проживання. У 2015 році в ПАР провели масштабне дослідження щодо злочинності та безпеки, яке знову ж таки показало нерівності серед різних груп населення.

"Так, у бідних районах, вбивства, згвалтування та грабіж - частина щоденного життя, тоді як у благополучних районах рівні безпеки вищі або такі ж, як наприклад, у забезпечених районах Брюселю", - каже Дзвінка.

Що справляє найбільше враження?

"Тут багато такого, що вражає або дивує. По-перше, це природа. Природа ПАР надзвичайно різноманітна та багата. Дикі тварини, мальовничі пейзажі  та драматичні заходи сонця не перестають вражати!

І навіть сам  Кейптаун – місто, яке побудоване навколо Столової гори з доступом до двох океанів (Атлантичного та Індійського) вражає не стільки урбанічною культурою, як природою. 

По-друге, це розрив у рівні життя бідного та забезпеченого населення. Цей розрив настільки вражаючий, що до нього неможливо звикнути навіть за 5 років перебування в ПАР. До переїзду в ПАР я працювала в Києві у Чорнобильській програмі відродження та розвитку ПРООН, де ми багато їздили селами Чернігівщини, Житомирщини, Київщини,  Рівненщини та Волині. Тому я розумію, що в Україні теж великий розрив у доходах між Києвом та селами, а у деяких селах люди проживають далеко за межею бідності.

Проте коли зустрічаєшся з бідністю у ПАР, то одразу переосмислюєш, що таке межа бідності.  Бідні райони в ПАР не заховані за сотні кілометрів, а знаходяться в межах міста. І наприклад, їдучи в аеропорт, ви обов'язково проїжджатимете бідні райони, зустрічатимете погляди людей, які мешкають у хатах розміром з коробку з-під холодильника і дітей, які практично щоденно страждають від насильства чи голоду. 

Ще одна особливість ПАР – 11 офіційних мов. І хоча у Кейптауні більшість населення спілкується англійською, як тільки виїжджаєш за межі міста, мови спілкування змінюються...

Також південно-африканці особливу увагу приділяють спорту. Більшість осіб, яких можна віднести до середнього класу, щоденно займаються спортом (пробіжка, велосипедний заїзд чи похід у спортзал).

Південно-африканці називають себе нацією веселки (rainbow nation), адже країна поєднує в собі різні етнічні групи. І про традиції ПАР неможливо говорити узагальнено, бо, наприклад, традиції зулу повністю відмінні від кейп-малей або від південно-африканців британського походження".

67 хвилин задля пам'яті Мандели

"Але є багато нових традицій, які мені подобаються. Одна з них: на день народження Нельсона Мандели усі південно-африканці стараються долучитися до благодійних ініціатив хоча б на 67 хвилин (бо Мандела присвятив 67 років політичній діяльності).

Думаю  таку традицію могли б адаптувати до українських реалій  і, наприклад, коли вшановуємо Помаранчеву революцію чи Небесну сотню присвячувати наш час роботі, яка допомагатиме потребуючим чи побудові механізмів відповідальності органів державного управління.

Саме невеличкі кроки, які робить кожен, найбільше допомагають позитивним трансформаціям у суспільстві".

Українська школа у Кейптауні  

У Кейптауні діє й українська школа для діток 3-12 років. Більшість учнів тут зі змішаних сімей, де мама - українка, а тато - південно-африканець.

В країні, яка має тільки офіційних 11 мов зберегти власну доволі складно. Це й послужило основним мотивом батьків долучитись до створення української школи.

"Коли ми формували групи, то вік відігравав не головне значення, - розповідає Дзвенислава Качур. - Адже деякі дітки зовсім не розмовляють і не розуміють української, інші розуміють, але не говорять, а треті - говорять вільно. Тож ми вирішили зробити змішану вікову групу".

Навчання проходить в помешканні вчительки Ірини Кривош, де для цього облаштовано окрему кімнату.

Починається освіта з абетки, читання дитячих казок, співу та театральних постановок.

Таким чином вивчають і мову, і культурний спадок України. Програму навчання вчителька розробляє самостійно, базуючись на рекомендаціях Української Міжнародної Школи та та Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою (МІОК).

Фінансування закладу відбувається за рахунок внесків батьків. А от підручників у дітей поки нема - навчаються за ксерокопіями.

"В школу ходить й моя чотирирічна донечка Квітка, - розповідає пані Качур. - Ми з нею займаємося українською мовою вдома, проте заняття в колективі - це зовсім інший стимул для вивчення мови.

Наша найбільша проблема - мала кількість україномовних дітей".

До слова, в найближчому майбутньому українська громада в ПАР планує відкрити свою школу й у найбільшому місті республіки - Йоганнесбурзі.

Юлія ЛОЗИНСЬКА

Фото: Best of South Africa, Intergate Immigration Service, Holiday, Bazaar, BusinessTech, Sites - Google, Reference.com та Ukrainians in Cape Town в Facebook

Реклама

Читайте також:

тема

Чи подобається вам мандрувати автомобілем? Якщо так - сідайте чимшвидше за кермо й вирушайте у подорож Німеччиною!
Порівняно з Україною, витрати на транспорт в Європі деколи дуже боляче б'ють по кишені. 

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.