Українка перетворила африканське поселення на музей просто неба (ФОТО)

Українська художниця переїхала до Південної Африки і прославилась там завдяки муралам – картинам на стінах. Тепер невеличке рибальське містечко в ПАР, в якому вона оселилась, прикрашають її неймовірні роботи.  

"У ПАР мене привело кохання, - каже Тетяна Герн. – Рішення про переїзд до Африки не було спонтанним, тривалий час я вагалась, адже покинути Батьківщину, залишити батьків, сестру, рідне місто – дуже важко. Але кохання і потяг до нового переважили, і от я тут".

Народилася Тетяна Герн (тоді ще Духнич) у Жмеринці. У ПАР живе вже четвертий рік. За цей час стала відомою тут художницею.

Тетяна оселилась у рибальському містечку на березі Атлантичного океану – Ламбертсбей. На перший погляд – занедбане містечко, яке оживає лише перед Різдвом. Саме тоді тут починається сезон лову лобстерів, і рибалки з’їжджаються сюди з усіх усюд.

"В інший час містечко живе спокійним, розміреним життям. У нас не відбувається нічого, - каже Тетяна. – Я на вдачу людина творча, тому спочатку некомфортно почувалася в таких умовах. Шукала вихід для самореалізації. Так почала малювати картини. Моєю першою роботою стала «Україна. -15».

У ній вилила тугу за Батьківщиною і за снігом, якого мені тут так бракує. Ця картина стала втіленням моїх останніх спогадів про Україну – саме у 15-градусний мороз я відлетіла звідти.

Ця робота стала популярною серед африканців – засніжений ліс, якого вони ніколи не бачили, зачудовує їх".

Слава до українки прийшла завдяки… лобстерам. Щорічно у квітні на їх честь у Ламбертсбей проводять фестиваль, до містечка з’їжджається багато туристів.

Місцеві знали про творчі здібності Тетяни й попросили розробити для фестивалю логотип та афіші. Дівчина впоралась із завданням блискуче.

Під час фестивалю також відбулася виставка місцевих художників, на якій були представлені й Тетянині картини. Після цього – численні інтерв’ю, що врешті-решт зводились до цікавого акценту дівчини, її походження та розповідей про далеку "екзотичну" Україну, напівміфічну країну, в якій взимку падає сніг, а санта-клауси не пріють у своїх костюмах та бородах.

"Після цьогорічного фестивалю лобстерів замовлення посипались на мене. Я просто не встигаю закінчити один проект, а вже маю низку наступних замовлень. Але це не бездушне заробляння грошей – я насправді займаюсь мистецтвом і роблю наше містечко кращим. Завдяки моїм муралам Ламбертсбей став яскравішим".

Сьогодні роботи Тетяни можна побачити по всьому місту: на колись сірих непривітних стінах, в інтер’єрах маленьких кафе та дорогих ресторанів. Усі її роботи – на видноті, а не десь у провулках.

Найбільшою своєю гордістю мисткиня вважає розпис у приміщенні найвідомішого на Західному узбережжі ПАР ресторану "Isabellas".

"Найбільшої популярності я зажила саме як мураліст, та далі малюю й картини на полотні. Крім вже згаданої "Україна. -15", я маю в своєму доробку ще кілька картин, які вважаю особливими для мене. Так, у картині "Майдан" я виклала всю свою любов до України та співпереживання із своїми земляками в ті страшні дні.

Хоча я й була в той час далеко, але кожною часткою душі відчувала біль свого народу.

Друга картина, дуже важлива для мене, - про Африку. Я закінчила її за день до народження дитини. На ній змалювала рибальські будні нашого містечка. Тут вам і рибалки, і продавці риби в човнах, що просто викидають свій товар на пірс, і місцеві покупці, які вишикувалися в чергу".

Коли дивишся на цю картину, що зберігається у приватній колекції матері Тетяни в Україні, то навіть відчуваєш той солонуватий аромат океану, змішаний із рибним запахом, і чуєш, як хвилі легенько б’ються об пірс, відчуваєш пекуче сонце на своїй шкірі.

На запитання, звідки ж вона черпає натхнення, Тетяна захоплено розповідає про чарівні гірські краєвиди відразу за містом. 

"Ми живемо біля підніжжя гірського ланцюга Седеберг. Колись у цих горах жили перші африканські художники-бушмени. Вони розмальовували стіни своїх печер примітивними малюнками. Так прикрашали своє життя й доносили знання, які мали, до інших. Хіба не те саме роблю і я? Я також додаю щось нове і яскраве у наше життя й ділюся з мешканцями міста своїми знаннями".

У далеке майбутнє Тетяна не зазирає, грандіозних планів не будує. Сьогодні в неї в пріоритеті родина, діти. 

"Але якщо говорити про якісь мрії, - задумливо каже, - то, напевно, я могла б повернутися в Україну й зайнятися творчою освітою провінційної молоді. Мені боляче дивитись на молодих людей, які не реалізовують себе в житті. До них усім байдуже, і вони проживають своє життя даремно».

Ілля КОНТІШЕВ

Фото: Facebook-сторінка Тетяни Герн

Читайте також:

тема

В очікуванні на безвіз українці активно шукають можливості з'їздити до Європи якнайдешевше.
Американська вища освіта вважається однією з найкращих у світі.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.