"Трудова міграція — в трійці найчастіших причин, через які сім'ї розлучаються", — психолог

Психологи застерігають, що трудова міграція може залишити дуже негативний слід на тлі сім"ї. 90 відсотків сімей, які мають досвід тривалого заробітчанства, стикаються з подружньою зрадою.

Докладніше про це спілкуємося з Іриною Петровою, членом правління Асоціації психологів України, отцем Володимиром Боровим, керівником Центру передшлюбної підготовки до Таїнства Вінчання УГКЦ, та Веронікою Гродецькою, яка живе і працює в Італії шість років.

-- Які основні ризики трудової міграції для української сім"ї?

І.Петрова:

-- Якщо питання заробітчанства торкнулося сім"ї, де є неповнолітні діти, то найбільший стрес переживають вони. Через розлуку з батьками у дітей викривляється уявлення про сімейні цінності, вони почуваються самотніми і часто їх охоплює безпричинний гнів: все тому, що батько чи мати -- далеко. Ба-більше, часто у дітей трудових мігрантів зникає бажання самореалізуватися і самостійно заробляти гроші, адже батьки (чи хтось один з них) матеріально утримує своє чадо через відчуття провини. Бо в багатьох випадках батьки намагаються залагодити
свою відсутність біля дитини саме дорогими подарунками і грошима. З цього випливає ще одна небезпека: "валютизація стосунків". Тобто той, хто поїхав заробляти гроші, часто стає просто гаманцем для своїх рідних. Таким чином, вирішуючи матеріальну проблему, ми знаходимо іншу -- дидактично-моральну.

Та найбільша проблема полягає у питанні збереження сім"ї загалом. Заробітчанство входить в трійку найчастіших причин, через які люди розлучаються. Витримати довгу розлуку в чужій країні, постійній важкій роботі і самотності -- це під силу не кожному.

о.Володимир:

-- Шлюб -- це створення маленької спільноти, яка має бути завжди разом. Бог хоче, щоби чоловік і дружина йшли по життю очі в очі, уста в уста, душа в душу. Тож трудова міграція -- це одна з новітніх перешкод, через які розпадаються сім"ї. Проблема ще й у тому, що при відсутності одного з батьків у дітей немає моделі подружжя. Відповідно згодом діти закохуються, одружуються, а як будувати родинні стосунки на практиці не знають. Тому і розлучаються. Це замкнене коло.

-- Хто все ж частіше не витримує розлуки -- чоловіки чи жінки?

В.Гродецька:

-- І одні, і інші. Маю знайомих жінок, яких вдома чекають чоловіки та діти. В однієї -- троє дітей, в іншої -- п’ятеро! Втім, знайшли коханців, хоча препаскудно розмовляють по-італійськи. А ось сестра однієї з цих жінок має вдома чоловіка-п’яницю, і ніякого життя з ним нема вже роками. Проте за три роки перебування в Італії не захотіла бути із жодним залицяльником. Тож все індивідуально і залежить від потреб людини. Однаково і чоловіки. Був тут разом із дружиною один український музикант: у парку він жодної нашої жінки не пропускав, до всіх залицявся. І хоч дружина вже знала про його "слабинки", прощала йому, бо інакше -- кінець сім"ї.

І.Петрова:

-- Проблема насправді набагато глибша. У багатьох сім"ях проблеми через безгрошів"я починаються ще до трудової міграції. І якщо жінка приймає рішення поїхати на заробітки, то вона фактично перебирає на себе роль годувальника сім"ї. Багатьох це пригнічує, адже переважна більшість жінок хочуть, щоб їхні чоловіки
заробляли так, як і вони, або й більше. Тому вже перебуваючи за кордоном, жінку чекає багато стресів: чужа країна, нова мова, незнайомі люди і думка про те, що вона одна повинна фінансово "тягнути" сім"ю. Часто це стає поштовхом до пошуку утіхи в спілкуванні з іншим, морально сильнішим чоловіком. А згодом може перетворитися і на подружню зраду.

-- На якому етапі розлуки це може трапитися?

І.Петрова:

-- В середньому -- один рік. За цей час людина дуже виснажується морально, фізично, а тому легше піддається різним спокусам. Якщо ж людина їде на 2-3 місяці, то думка про те, що незабаром вона буде вдома, дуже мотивує і допомагає боротися з негативним настроєм і тугою. 

В.Гродецька:

-- Справді, тривала відсутність є вагомою причиною. Їздити додому часто не виходить. Бо, як правило, заробітчанки мають право на відпустку раз у рік і лише в цей час можуть податися додому. Є ті, хто має відпустку кожних три місяці, а тому додому можуть їхати частіше. Але таких одиниці.

-- А які сім"ї у більшій небезпеці -- молоді чи ті, які уже тривалий час разом?

І.Петрова:

-- Звісно, молодь через амбіційність частіше не витримує розлуку. Тож у більшості випадків розлучаються саме молоді сім"ї. Втім, знову ж таки, все дуже індивідуально. Якщо між закоханими справді існує потужний емоційний зв"язок, то відстань для них не стане на заваді.

о.Володимир:

-- Зі 100 сімей, в яких один з членів поїхав на тривалі заробітки, 90 розпадаються. Дуже сумна, але реальна картина. Певна частина з них просить уневажнити шлюб, і вік тут не грає ролі. Нещодавно була навіть пара, котра 25 років прожила разом,
але згодом саме через трудову міграцію хотіла уневажнити Таїнство Вінчання.

-- Тобто зрада є достатньою причиною, щоби "розвінчатися"?

о.Володимир:

-- Все дуже індивідуально. Церква закликає пробачити подружню зраду, берегти сім"ю. Саме тому комісія, яка розглядає таку справу, завжди дає час на примирення подружжю: це може бути 1, 2 роки. І лише згодом, якщо родину і справді не вдається зберегти, комісія дуже детально вивчає справу і може уневажнити шлюб.

-- Часто заробітчани не хочуть повертатися в Україну до сім"ї, бо відчули закордоном смак кращого життя.

І.Петрова:

-- І цих людей можемо поділити на дві категорії: ті, які влаштовують своє особисте життя по-новому за кордоном, і ті, які забирають (або принаймні працюють над цим) своїх рідних до себе, у краще життя. Варто взяти до уваги ще й той момент, що іноді заробітчани влаштовують своє життя за кордоном через брак сил:
важка робота, часто нелегальне становище, розрив родинних зв"язків -- через це людина може одружитися чи вийти заміж за іншого навіть без кохання. Просто їй хочеться відпочити, бути в безпеці і не думати щодня про те, як заробити якомога більше.

В.Гродецька:

-- Іноді наші заробітчани не хочуть повертатися назад в Україну, маючи там чоловіків чи дружин, дітей малолітніх чи дорослих, а багато хто й онуків, через зміну ментальності. Закордоном -- інші люди, і з часом ти стаєш однією з них. Хоча не можна ігнорувати і ту частину наших жінок, які, отримавши документи
(дозвіл на перебування), зробили возз’єднання сім"ї і таким чином змогли легалізувати і чоловіків.

-- То який вихід з цієї ситуації? Невже трудова міграція приречує сім"ї на розпад?

о.Володимир:

-- Якщо сім"я вирішує, що хоче закордоном заробити грошей, то краще, мігрувати усім разом: і дітям, і батькам. Так, це складно. Але ніяке золото не замінить щасливого сімейного життя, зокрема спілкування з дітьми.

І.Петрова:

-- Якщо все ж один з членів сім"ї поїхав на заробітки, то варто тісно підтримувати контакти. Якщо люди бачать, що їхній психо-емоційний зв"язок стає слабким, то мусять об"єднатися. В іншому разі -- це перший крок до розлучення. В будь-якому разі треба вчитися входити в положення іншої людини, робити кроки на
зустріч. Тоді шанси мати щасливе подружнє життя, незважаючи ні на що, значно вищі.

Читайте також:

тема

Британське агентство Post Office Travel Money представило рейтинг найдешевших туристичних напрямків у 2017 році.
Toefl - це абревіатура Test Of English as a Foreign Language (тест з англійської мови як іноземної).

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.