Як живе українська діаспора Лівану

У цій країні в Західній Азії сьогодні проживає близько трьох тисяч українців та осіб українського походження. Ліван – світська країна, утім ужитися мусульманам і християнам тут іноді буває дуже складно. Та і менталітет ліванців і українців дуже відрізняється.

Однак українська громада, незважаючи на свою нечисельність, потужно розвиває тут українську культуру. Тож і не дивно, що коли ліванці бачать людей у вишиванках, вони обсипають власників такого одягу сотньою компліментів. А різноманітні заходи, організовані тут місцевими українцями, популярні не лише серед "своїх", а й серед корінних ліванців.

Чим же українці займаються в цій азіатській країні? Де працюють та чим живуть?

Найчисельніша група тут – це українки, які вийшли заміж за ліванців, їхні діти та внуки. Перші українки приїхали сюди ще за часів Радянського Союзу. У роки незалежності до ліванських дружин додалися українці, які знайшли тут роботу. Але останніх мало і вони надовго не затримуються через те, що економічна ситуація нестабільна і немає довгострокових перспектив.

"Сьогодні українці працюють майже в усіх галузях економіки інженерами, викладачами, лікарями, фармацевтами, музикантами, перукарями, тренерами, будівельниками, дизайнерами, – розповідають СВІТ.UA в місцевій українській громаді. – Часто наші жінки разом з чоловіками ведуть власний бізнес. В Лівані є право вибору. Можеш працювати, а можеш бути домогосподаркою. Суспільство з повагою ставиться до обох категорій".

Ліван – мультирелігійна держава: близько 40% населення тут – християни, 60% – мусульмани. І це, до слова, єдина країнa Близького Сходу, де президент – християнин.  

"На державному рівні немає дискримінації та переслідувань за релігійною ознакою. Ліванські християни і мусульмани мають однакові права, – пояснюють далі українці Лівану. – Але не все так однозначно на сімейному рівні. Немає ніяких проблем у тих, хто вийшов заміж за ліванських християн: ті самі релігійні традиції, свята, цінності. Хоча більшість ліванських християн – мароніти (католики східного обряду), тут немає конфесійного протистояння між католиками та православними. І цим Ліван відрізняється від України».

Інша справа, коли мова заходить про християнок у мусульманському оточенні.  

"Скільки жінок - стільки й історій. Багато залежить від самого чоловіка і його сім`ї. Є родини, де поважають релігійні погляди один одного і виховують дітей у двох релігіях. Є сім`ї, де жінки з часом самі приймають іслам, – розповідають місцеві українці. – Але є такі, кого змушують змінити релігію. Попри те, що при оформленні мусульманського шлюбу (в Лівані є тільки релігійний шлюб) шейхи радять чоловікам, щоб вони уникали релігійного тиску на дружин і дозволяли їм ходити до церкви, часто християнкам важко жити в мусульманському оточенні. З одного боку, основні принципи релігій дуже схожі, з іншого, годі чекати підтримки чоловіка і родичів в релігійному питанні. Для них ми, у кращому випадку, – заблукалі душі, у гіршому – зовсім безбожники.

До того ж, у реальному житті переважають місцеві традиції. Так, діти формально сповідують релігію батька. Головою родини є найстаріший чоловік. Всі (особливо жінки) повинні поважати і слухати його. Тож для того, щоб жити християнці з мусульманином, потрібно багато терпіння і підтримка чоловіка".

У Лівані є Український Культурний Центр. Це недержавна громадська організація, а тому не отримує фінансової підтримки від Києва. Також є Клуб випускників вузів України в Лівані, (голова – Зукан Жарамані), який працює з випускниками України, об'єднує їх у любові до країни, яка дала їм освіту, і часто другої половинки.

Ліванські українці розповідають, що державних програм на підтримку мігрантів у цій країні взагалі нема.

"Ліван – маленька країна з купою проблем, які ускладнюються постійними військовими конфліктами і нестабільною політичною ситуацією. Тут немає ніяких соціальних програм навіть для ліванців, то що говорити про мігрантів? Тому для останніх Ліван – це, скоріше, тимчасовий притулок у пошуках кращої долі".

"А як ліванці реагують на українську культуру? Наприклад, коли містом йде сім'я в українських вишиванках", – питаю місцевих українок.

"Дуже позитивно! – не приховують вони. – Наші вишиванки завжди викликають щире захоплення і компліменти ліванців. Культурні та мистецькі заходи УКЦ та української громади користуються популярністю не тільки серед українців, але і серед ліванців".

Та незважаючи на згуртованість громади, між місцевими українцями є і проблеми.

"Події в Україні розкололи громаду: є люди з відвертими проросійськими поглядами. Це загальноукраїнська проблема. Повернутися в Україну здебільшого хочуть ті, хто не зміг себе знайти в Лівані, і в кого сімейні негаразди.

До речі, транспортне сполучення не дуже зручне. Є прямі рейси, але ціни занадто високі і літаки бувають тільки двічі на тиждень, тому багато хто літає додому через Туреччину і країни Європи. Хотілося б мати прямі лоу-кости".

Українська громада зізнається, що їй би хотілося мати тісніші україно-ліванські культурні відносини.

"Звичайно, ми самі робимо і будемо робити все, що в наших силах, для поширення української культури і традицій в Лівані. Але, крім цього, хотілося би бачити у себе українських виконавців, художників, акторів, режисерів з їхніми концертами, виставами, фільмами й виставками. Бо саме культура є найкращим представником України за її межами. Крім цього, хочемо мати тут свою, українську церкву. Бо в Лівані давно діє Російська православна церква. Але ми, українці, не відчуваємо, що вона наша".

Фото надані Facebook-спільнотою "Українці Лівану"
 

Читайте також:

тема

Чеська Республіка має за плечима багату традицію та висококласну освіту, яка завдяки своїй високій якості має світову репутацію.
Якщо хочеш з користю провести літо, тримай найцікавіші щорічні літні школи, на які можеш отримати стипендію.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.