Як недорого відпочити на райських островах у Південній Азії

У багатій на райські куточки Південно-Східної Азії є одне незаїжджене місце, яке є маловідомим серед туристів. Як дістатися, де жити і чим зайнятися на Перхентіанскіх островах, розташованих неподалік від східного узбережжя материкової частини Малайзії, розповідає Альфія Гузаірова, яка вирушила на зимівлю до Південно-Східної Азії, пише СВІТUA з посиланням на 34travel.me.

Перхентіани зовсім невеличкі й складаються з двох островів - Бесар ("Великий") і Кечил ("Маленький"). Також є кілька дрібненьких незаселених островів: Рава, Сусу-Дара, Серінгіх, куди можна вирушити, орендувавши човен. Бесар вважається найдорожчим островом, на ньому є кілька великих резортів. Кечил - трохи дешевший, зручний для бекпекерів варіант. Його ми й обрали для нашого відпочинку, далі мова буде йти лишень про нього.

Транспорт

Більшість туристів до Перхентіан добираються, прилетівши в аеропорт міста Кота-Бару, потім їдуть на таксі або міжміському автобусі до Куала-Бесута, де від пристані відходять швидкісні човни. Ми до островів добиралися дев'ятигодинної дорогою з центру країни - високогір'я Кемерон. 

Зазвичай, коли купуєш квиток до Перхентіан перебуваючи в іншому місті Малайзії, разом з квитками на автобус отримуєш квитки в обидва кінці на човен. І це, до речі, вигідно: якщо купувати окремо, то човен туди-назад обійдеться в 70 рінггіт (16,5 доларів) на людину, а комплексний квиток (неважливо, з якого міста) робить знижку на човен рази в півтори. Також доведеться витратитися ще й на вхідний квиток у 30 рінггіт (7 доларів) на людину через в'їзд до заповідної зони (їх з вас візьмуть просто перед посадкою на човен).

Човен з пристані (й назад з островів) ходить тричі на день: о 08:00, 12:00 і 16:00. До речі, коли будете повертатися на материк, обов'язково телефонуйте за вказаним на квитку номером - просто так човен не приїжджає, потрібно повідомляти, коли, в який час і з якого пляжу ви маєте намір вирушити назад. Ми дізналися про це постфактум, а тому шість годин прочекали на пристані. А коли сіли в човен, нам організували безкоштовний тріп навколо островів.

Житло

Перед посадкою у човен кермувальник запитає, де у вас заброньовано житло, і відвезе на потрібний пляж. В інтернеті велика кількість блогів, статей і форумів рясніють повідомленнями на кшталт: "Якщо у вас не заброньоване житло, то просто скажіть, щоб вас висадили на Кораловому березі або Довгому березі на Кечіл, там безліч дешевих варіантів". 

Забігаючи наперед, варто відзначити, що ця порада абсолютно не працює. На першу ніч ми забронювали житло через інтернет в Anis Perhentian, збираючись на місці після прибуття знайти щось краще та дешевше. Житло на одну ніч обійшлося у 80 рінггіт (19 доларів), у той час як звичайна ціна на материку - 40-50 рінггіт (9,5-12 доларів) за ніч. 

У тих самих відгуках про Перхентіани люди писали, що приїжджали без броні, знаходили собі житло за 50-60 рінггіт (12-14 доларів), а середина жовтня - це вже самий кінець сезону, тому ціни повинні бути ще нижче. Нічого подібного. Тільки зійшовши на пристані, ми вирушили на пошуки нашого гостинного дому, витративши на це близько години - відмітка з адресою, зазначеною в бронюванні, не має нічого спільного з реальністю. Кинувши нашвидку наплічники, вирішили до настання темряви пройтися до інших пляжів в пошуках житла. Ми пройшли три пляжі - Пляж Петані, Пляж Міра та Пляж Оранг-Гутан (витративши на це півтори-дві години) - й ніде нічого не виявили. 

Загалом усе наявне житло - це бунгало, бронювати які треба на материку в Куала-Бесуті, тому що самі власники не живуть на островах, всюди висять лише таблички з телефонними номерами. Ми розговорилися з французом, що мешкав там вже тиждень. Він нам повідомив, що, можливо, одне бунгало звільниться за чотири дні й коштуватиме воно 180 рінггіт (42,5 доларів) на ніч. Вжахнувшися від такої ціни, ми вирішили продовжити пошуки в нашому селі наступного дня. 

У самому селі, на перший погляд, багато гостинних домів у районі пристані, але це помилкове враження. Вільних кімнат або немає, або просто закриті двері й немає ані душі. В одному місці нам вдалося зустріти малайця, який подзвонив знайомим на материк і озвучив ціну - 170 рінггіт (40 доларів) за ніч. Зневірившись знайти дах над головою на наступні дні, вже у темряві ми вирушили на пошуки їжі.

Знову ж усе було або закрито, або ми наштовхувались на барбекю-вечірку місцевих, де нам відповідали: "Лише для місцевих". Зрештою ми все ж таки натрапили на одну забігайлівку, де наважилися запитати, чи не знайдеться вільної кімнати. Почувши відповідь: "150 рінггіт", ми після вечері поспішили назад в наш Anis Perhentian. У підсумку, нам вдалося домовитися залишитися на наступні дні в нашому гесті, де ціна за ніч нас лякала вже значно менше.

Тут не було гарячої води (втім, як і у всіх бунгало, але за місцевої спеки це не проблема), інтернету, а душ ділили з ящірками.

Чим зайнятися 

Кечил - це крихітний острівець, на півдні якого розташовано рибальське село (в ньому ми й мешкали), далі за годинниковою стрілкою до півночі йдуть пляжі різного ступеня відокремленості (до них можна пройти по джунглях). Довгий пляж, а також Пляж Д'лагун розташовані на іншій стороні острова - ці два пляжі, а також Черепаховий пляж та Пляж Адама й Єви поєднані вже іншою стежкою через джунглі.

Ми найчастіше проводили час на Пляжі Міра. Це найкрасивіший чистий та райський пляж, де буває дуже мало людей. Від рибальського села до нього йти півгодини бадьорим кроком. До речі, біля пристані в селі теж є пляж, але там ніхто не купається, крім місцевої дітвори. 

На Кораловому та Довгому пляжах покупатися теж не вийде. Але звичне купання-загоряння - це не головна активність на островах, які знамениті своїм доступним красивим підводним світом. І найкрутіше - щоб побачити екзотичних рибок серед коралів, не потрібно далеко плисти. Ми орендували маски на весь день все в тому ж селі за 5 рінггіт (один долар) (на пляжах ціна в 3-4 рази вище). 

Усюди можна побачити пропозиції таксі до інших пляжів: від села до Пляжу Петані - 5 рінггіт (один долар) на людину (пішки хвилин 15), до Пляжу Міра - 10 рінггіт (два долари) (пішки хвилин 35), до Коралового пляжу - 15 рінггіт (три долари) (вартісна пропозиція, оскільки йти через джунглі далеко). Після полудня ціни на таксі подвоюються, а після 16:00 - виростають аж втричі. 

Також активно пропонуються денні подорожі на човні в групі за 40-50 рінггіт (9,5-12 доларів) на людину (відвідування рибальського села, акуляча точка, Черепаховий пляж, пірнання до коралів тощо). На острові всюди ростуть фруктові дерева (банани, кокоси, пандани), але, на жаль, роздобути їх без гарного ножа не вийшло.

У самому селі за всі дні ми зустріли лише ще одну білу людину, тож для місцевих ми були ходячою дивиною. Увечері після пляжу ми сиділи в районі пристані, де чоловіки грали у волейбол (і запрошували приєднатися), їли місцеві божественні гострі бургери й слухали вечірній заклик до молитви. Якби ми жили в бунгало на якомусь Кораловому пляжі, нічого б такого не було. Іншим суттєвим плюсом села є його відносна дешевизна (їжа, вода, житло) в порівнянні з іншими місцями острова. Наприклад, сніданок в місцевій забігайлівці на пристані коштує 4-6 ринггіти (0,9-1,4 долари) на одного (індійський коржик роті проста або з бананом плюс кава), в той час як на інших пляжах (наприклад, Кораловому) лише панкейки обійшлися б у 15 рінггіт (3,5 доларів), не рахуючи кави.

За 4 дні ми витратили:

Квитки - 57 доларів;

Житло - 80 доларів;

Квитки за в'їзд до заповідної зони - 14 доларів;

Їжа - 35 доларів;

Оренда масок - 7 доларів;

Таксі - 7 доларів;

Вода - 3 долари.

Усі фото: 34travel.me.

Реклама

Читайте також:

тема

Мiлена Рудницька, доктор фiлософiї та голова Свiтового союзу українок, домоглася щоб справу Голодомору винесли на розгляд Лiги Нацiй та Мiжнародного Червоного Хреста, пише журнал
Аліна Процик - відома особа як серед українців, які живуть у Данії, так і серед самих данців, і не в останню чергу, – місцевих журналістів.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.