Гарні очі, кажете? У США відраховують з університетів за компліменти

Лише нещодавно в Києво-Могилянській академії відбулися студентські протести проти домагань та сексизму в стінах університету. Думки людей розділилися: хтось вважав коментарі щодо зовнішності студенток компліментом, а хтось писав, що за таке мають звільняти, як це роблять у США. Ми спробували розібратися, у чому ж різниця між українським та американським підходом до вирішення проблеми, пише studway.

Хвороба

Хоча визначення сексуальних домагань різниться залежно від країни, загалом, це будь-яка небажана дія сексуального характеру, що принижує гідність і створює образливе або агресивне середовище. Це широкий спектр фізичних, словесних та невербальних вчинків: від нав’язливих пропозицій близькості до сексуалізованих коментарів щодо зовнішності.

Ключові ознаки домагання – небажаність і принизливість, і хоча воно може відбутися будь-де, у стінах університету це безпосередньо впливає на освітній процес.

Українське законодавство визнає домаганням тільки дії у відносинах підпорядкування, тобто поведінку начальників, керівників або викладачів. Утім, у США статус сторін не має значення, говорить Галина Герасим, магістр Державного університету Сан-Дієго.

«Харасмент (сексуальне домагання – ред.) трапляється постійно, найчастіше – між самими студентами. Залежно від обставин можуть попередити або відрахувати, а у випадку викладачів – звільнити чи дати випробувальний термін. За домагання професорів до студентів карають найсуворіше, але трапляються й випадки між викладачами».

Дослідження показують, що 6 із 10 американських студентів стикаються з домаганнями протягом навчання, найчастіше – у перші роки. В Україні такої статистики немає, вірогідно, через низьку обізнаність населення про існування проблеми. Утім, міжнародні організації (у тому числі ООН) вважають, що кожна друга українка стикається із сексуальними домаганнями.

Профілактика

Законодавчо в Штатах регулюється переважно та частина сексуальних домагань, яка стосується фізичного насильства. Усі інші аспекти визначаються внутрішніми правилами університетів. «Разом з контрактом я підписував ряд документів, які стосувалися взаємин із студент(к)ами, – коментує Михайло Мінаков, викладач Києво-Могилянської академії та колишній професор Гарвардського університету. – У цих документах були правила щодо етики та уникнення харасменту, досить зрозумілі та практичні. За моїм досвідом, інструкцій достатньо, однак якщо виникають запитання, в університеті є спеціальні консультанти».

Американські виші не тільки регулярно проводять тренінги на тему харасменту, а й часом вносять інформацію про сексуальні домагання до обов’язкових курсів. Щоб уникнути непорозумінь, викладачам рекомендують залишати двері відчиненими, коли вони наодинці зі студентом. У найбільш прогресивних вишах викладачі щороку складають тести на обізнаність із темою харасменту й прийнятної поведінки.

Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки та професор Піттсбурзького університету, зауважує: «Проблему харасменту в США сприймають дуже серйозно. Є формальні комітети, які розглядають скарги й ухвалюють рішення. Звичайно, трапляється щира закоханість між викладачем і студентом. Тоді викладач має повідомити керівництво, яке вирішує, чи потрібно перевести студента в інший клас або вжити інших заходів. Але якщо на викладача скаржаться, для нього це дуже погано».

Лікування

То що роблять, коли домагання все-таки трапилось? У США конфлікти щодо харасменту намагаються вирішити в межах університету. Для цього створюють окремі органи та посади, але якщо таких немає, студенти й викладачі завжди можуть поскаржитися до відділу кадрів.

«Переважно все регулюється внутрішньою культурою. Коли викладач поводиться некоректно, колеги можуть натякнути або сказати прямо. Зазвичай цього досить, але якщо є скарги, то можуть бути офіційні слухання й покарання», – пояснює Тимофій Милованов.

Одним з найпрогресивніших ВНЗ, який бореться із сексуальним домаганням, є Гарвард. Там, окрім загальноуніверситетських правил, рекомендації встановлюють окремі факультети.

За словами Михайла Мінакова, Гарвардський університет має розвинену систему заходів для вирішення проблеми: «Більшість комунікації переведено в електронну систему: саме вона реєструє чимало випадків. Однак це не зменшує особистого спілкування: є викладацькі та студентські комітети, на факультетах працюють спеціальні радники. Для припинення найважчих форм харасменту існує спеціальна поліція. Зазвичай звернення до комітету або радника достатньо, щоб запрацювала система».

Більшість університетів зацікавлені в тому, щоб випадки домагань не призводили до тяжких наслідків. Тому після розгляду скарги внутрішні органи можуть оголосити попередження, розірвати контракт із викладачем або відрахувати студента-порушника, а в найтяжчих випадках – передати інформацію до правоохоронних органів.

Одужання

В Україні рідко згадують про сексуальне домагання у вишах, але це не означає, що в нас його менше: проблему просто замовчують. За словами кандидатки соціологічних наук Тамари Марценюк, університетам бракує внутрішніх правил боротьби з харасментом, а відповідно – програм для тренінгів та навчання.

Натомість у прогресивних вишах за кордоном інформацію про харасмент можна знайти всюди: на сайтах, у приймальних комісіях, у відділі кадрів. Тому в Україні необхідно розробити спеціальну політику взаємодії в університетському середовищі для безпеки студентів і викладачів.

Українське законодавство також потребує вдосконалення. Зараз сексуальними домаганнями вважається лише невелика частина дій – ті, які вчиняють люди з позиції влади. Утім, у багатьох країнах владне становище порушника є обтяжливою, а не обов’язковою ознакою харасменту. Акцент має бути на протидії тиску та переслідуванню безвідносно статусу сторін. До того ж, в Україні лише одна відома справа про сексуальні домагання дійшла до суду.

Михайло Мінаков стверджує: «Університет – це спільна справа дослідників-викладачів і студентів. Спілкування є ключовим для передання науки між поколіннями, однак трапляються непорозуміння, у тому числі у формі харасменту. Хоча ідеальних запобіжників від непорозуміння немає, більшість можна зняти вчасною медіацією, тобто залученням посередника, який допоможе розв’язати конфлікт».

Дійсно, скандал у Києво-Могилянській академії загострив багато питань, які раніше не обговорювалися в університетських колах. Ця ситуація стане тестом на зрілість освітнього середовища й або сприятиме створенню безпечніших умов для навчання, або, навпаки, покаже, наскільки українські виші неспроможні на зміни. Головне – вирішити проблему до того, як це призведе до трагедій.

Фото: Студвей

Реклама

Читайте також:

тема

Останнім часом у всьому світі все частіше говорять про проблему неконтрольованої міграції.
Якщо єдине, що відділяє тебе від американської мрії – відсутність візи, то скоро відмовок не залишиться.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.