Українка розвінчала головні міфи про статус жінок у арабських країнах

Що відомо звичайному українцю про арабський світ? Нічого, крім стереотипних суджень, які виникли після перегляду мультиків на кшталт "Аладін", де килими літають та джини виконують усі ваші бажання, та фільмів типу "Клон" про заборонене кохання арабської дівчини та португальського хлопця. А ще дівчат, які мріють про арабського шейха, який буде осипати їх золотом. Це все, що думає середньостатистичний українець, ніяк не пов'язаний з Близьким Сходом, про арабську культуру та традиції. Та чи пов'язано це якимось чином із реальністю, чи є просто вигадками та легендами? Українка Наталія Третяк у своєму блозі пропонує з'ясувати це разом.

Перше, що чуєш коли повідомляєш усім, що їдеш до арабської країни, це "Будь обережною! Не встигнеш навіть зрозуміти нічого, а тебе заберуть у рабство і ти обов'язково станеш наложницею в гаремі шейха, а то і султана!" Сама дивуюся звідки з'явилися такі застереження, але ж іще досі є ті, хто вважають арабський світ турецьким серіалом "Величне століття. Роксолана", в якому українка Анастасія Лісовська потрапила в полон до палацу султана та згодом народила йому дітей і стала султаною Османської імперії. Тому коли ти повертаєшся, тебе усі розпитують: "Ну що, ти вже там вийшла заміж за шейха? Ти ж тому і почала вивчати арабську?" Знаєте, дуже кумедно чути такі фрази, які повторюються з року в рік, адже люди бачать тільки біле або чорне і нічого посередині. Тебе або заберуть у рабство, або ти вийдеш заміж за заможного шейха (який потім те ж рабство і влаштує).

Насправді, арабські країни також не стоять на місці, всі ці султани та їх гареми вже давно перестали бути актуальними. По-перше, у шейхів немає таких коштів, щоб забезпечити 100 наложниць. А по-друге, якби навіть вони були, то згідно з шаріатом (ісламським правом) заборонено мати більше чотирьох дружин. Як сказано в Сурі "Жінки" Корану (цитую тлумачення у перекладі з арабської):

"Якщо ви, одружуючись із сиротами, яких ви взяли під опіку, боїтесь, що не будете до них справедливими, не одружуйтесь з ними, а беріть у дружини тих жінок, які вам приємні – двох, трьох, чотирьох. А якщо боїтеся, що не зможете бути з ними однаково справедливими, то беріть собі за дружину одну жінку".

Це означає, що ти можеш одружитися з чотирма, якщо будеш однаково рівно до них ставитися. Але на практиці, якщо і гроші, й майно на всіх можна поділити однаково, то любов, напевне, ні. Не мені вже точно судити, але, як бачите, ані ніяких грошей, ані кохання не вистачить на гарем жінок. Та й відсоток таких шлюбів серед мусульман зовсім маленький. 

Ще один дуже розповсюджений стереотип це те, що арабські чоловіки погано ставляться до своїх жінок, забороняють виходити з дому та й узагалі прав у них немає ніяких. Мовляв, сидять собі вдома та дітей виховують. Хто розповсюджує такі чутки? Чи це зі старих фільмів чи вплив ЗМІ? Та і якщо подивитися українські новини, то не дуже нам багато розказують про арабський світ, крім нескінченної війни у Сирії або поодиноких історій з життя арабів.

Наприклад, одного дня я почула у новинах "Саудівська Аравія" й почала слухати. Виявилось, що жінка захотіла виїхати з країни і в той момент, коли вона була в аеропорту, в чоловіка спрацював якийсь буцімто сигнал на телефоні, повідомляючи про те, що дружина без його дозволу зібралася перетнути кордон. Звичайно, українці, чуючи таке, думають, що там всі так живуть. Але це всього лише картинка, яку хоче нам показати ЗМІ: чоловік, який зневажає свою дружину (а ще й б'є до того ж). 

Чесно кажучи, такий випадок - один на мільйон і дуже далекий від сучасного життя. Так, може років двадцять тому таке відбувалося, але зараз все змінилося. Арабська жінка може ходити з подружками на шопінг чи в кафе, приходити до них у гості, а більш того вона працює (ще й важче ніж деякі чоловіки!) і зовсім не сидить вдома. І де ж ці всі приниження, про які так говорять усі європейці? ("Вони ж там безправні, сидять собі вдома і не можуть слова сказати") Все вони можуть, ще й як! Треба просто правильно вміти сказати. Як кажуть: "Чоловік голова, а жінка шия…".

А багато з них і не хочуть нічого казати, бо їх так виховали. Якщо чоловік забезпечує родину – значить усе нормально. А проблеми в усіх сім'ях існують і, до речі, не тільки арабських, а й українських. Хіба у нас мало чоловіків-п'яниць, деспотів, які б'ють своїх дружин, зневажають, принижують? Зате всі говорять, що араби деспоти.

Варто згадати ще одну популярну думку в нашій країні. А саме: арабські чоловіки змушують своїх жінок одягати хіджаб (хустку, що покриває голову). Майже завжди дівчина починає носити хіджаб ще задовго до весілля, бо так робила її мама, бабуся і всі жінки навколо. Та й ніякий чоловік не може її до цього змусити (як каже мій друг: "Хоче моя жінка, нехай носить, а не хоче, то й не треба. Головне, щоб вона пристойно одягалась").

До речі, чоловіки у країнах Перської затоки теж носять традиційний арабський одяг білого кольору (thobe), що покриває руки та ноги разом з головним убором (ghutra), схожим на хустку та з чорним кільцем зверху (ukal).

Моя подруга розповіла, що носить хіджаб з шести років, тому що їй подобається, і таким чином вона не виставляє на показ своє тіло. Її виховали згідно ісламських традицій, хоч вона і не арабка. Але вона вийшла заміж за релігійного чоловіка та переїхала з ним до Саудівської Аравії, бо він там працював. То вона каже, що там жінки живуть іноді навіть краще, ніж ми. А з-під дорогої абаї (зазвичай чорний довгий халат-плащ схожий на сукню, що закриває руки та ноги) можна побачити брендовий одяг, а з-під хіджабів де-не-де вибиваються пасма волосся, а то і взагалі півголови непокритої (що я сама спостерігала у Катарі). То де ж ви тут бачите агресію та примуси? 

Врешті, можу сказати, що неможливо судити людей, спираючись на фільми чи серіали, а інколи й ЗМІ. Всі люди різні й це важливо, щоб вони такими і залишались. І якщо нам щось не подобається, не потрібно нав'язувати свою думку людям з іншими культурними принципами, тому що їх так виховали. Тому, перед тим, як судити, спочатку пошукайте інформацію, поговоріть з людьми, відвідайте ці країни, для того, щоб на власні очі переконатися, чи ті стереотипи, що існують у вашій країні, є правдою, чи вигадкою.

Реклама

Читайте також:

тема

Мiлена Рудницька, доктор фiлософiї та голова Свiтового союзу українок, домоглася щоб справу Голодомору винесли на розгляд Лiги Нацiй та Мiжнародного Червоного Хреста, пише журнал
Аліна Процик - відома особа як серед українців, які живуть у Данії, так і серед самих данців, і не в останню чергу, – місцевих журналістів.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.