Українці розповіли про неймовірну подорож до найбільшої соляної пустелі планети

Площа цього гіганта - 10 582 кілометри квадратних

До болівійського Уюні з'їжджаються мандрівники з усього світу, аби побачити пустелю із 10 мільярдів тонн солі, пише газета "Експрес".

Солончак розташувався на висоті 3650 метрів над рівнем моря на високогірному плато в Андах - Альтиплано. Безкінечну пустелю із солі ще називають дзеркалом планети. Адже після невеликого дощу у воді, якою покривається сіль, настільки добре видно небо, що видається лінії горизонту взагалі не існує!

Перший крок - віза

 ...Щоб потрапити до Болівії, українцям потрібна віза. Ми зробили її буквально за один день в Аргентині, у місті Сальта. Цілком безкоштовно і без будь-яких проблем. Із вклейкою у паспорті попрямували до містечка Ла Кіяка, де й пролягає кордон між Аргентиною та Болівією.

З прикордоння одразу вирушили до Тупіци. Адже саме звідти й стартують екскурсії на солончак Уюні. Невеличке містечко зустріло нас низькими цінами і запахом коки. Її продають за копійки - всього п'ять болівіано за мішечок (70 центів приблизно). А вживають, аби позбутись головного болю, який виникає через брак кисню на високогір'ї. Впродовж нашого шляху до Уюні висота лише мала зростати, тому кокою ми запаслись також.

"У Болівії не популярно вживати алкоголь, - каже наш новий знайомий Ектор. - Тут не побачиш п'яного. Однак ми жуємо коку, запарюємо з неї чай. Й так релаксуємо. Окрім того, на високогір'ї росте багато інших рослин, які впливають на настрій та емоційний стан. Додаємо їх до супу: і жодного пива не треба! (Усміхається)".

У Тупіці щодва метри трапляються великі та маленькі компанії, які возять мандрівників на Уюні. Ми розпочали пошук ідеального для нас екскурсовода. І за кілька годин віднайшли! Жонан та Ектор - гід та кухар люб'язно погодились нас возити чотири дні по Альтиплано. За подорож ми заплатили 1200 болівіано, а це 170
доларів. У цю суму входила оренда авто Тойота Ленд Крузер та повноцінне триразове харчування.

А, може, ми потрапили на Марс?

Виїхавши за межі міста, ми підіймаємось дедалі вище. Пейзажі за вікном зовсім не схожі на земні. Вигорілі, бурі, червоні рівнини подекуди зі скелями дивних форм, суцільне безлюддя. "Таке відчуття, ніби ми потрапили на Марс", - каже Жюлі, француженка, яка мандрує з нами.

"Першою зупинкою буде каньйон із покладами цинку, - долучається до розмови Жонан, водій та гід. - Тут, до речі, розташована долина кактусів, де росте найвищий у світі представник цих рослин. Рекордсмен заввишки 15 метрів!"

Ще одне диво природи, яке милує око в цій подорожі: це прудкі вікуньї, милі лами та альпаки.

"Ці тварини дуже цінні у Болівії, - каже гід. - Вироби із шерсті вікуньї надзвичайно дорогі. Лише один светр вартує 1500 доларів. Полювати на неї заборонено, і продавати шерсть також. Все лише на експорт. До речі, за вбивство вікуньї у нас садять на два роки у в'язницю. Навіть, якщо водій збив її ненавмисно".

Перший день нашої подорожі минув швидко. Вояж по Альтиплано завершився у невеликій затишній хибарці разом з десятками мандрівників, які прибули сюди з Нової Зеландії, Іспанії, Норвегії, Франції, Німеччини.

"Ви з України? Хм, навіть не пригадую, щоб тут бували українці", - каже Жонан за вечерею. Зранку ми побачили на нашому джипі написи: UA і FR. Водій зробив таке "тату" на машині, аби всі знали, з яких країн мандрівники подорожують у Болівії.

Красиво, але й небезпечно

Вулкани, гейзери, термальні джерела, кольорові озера, розкішні фламінго: альтиплано вражає на кожному кілометрі! Однак король усієї цієї краси - гігантський солончак Уюні.

"Тут колись було озеро, яке висохло і стало соляною пустелею, площа якої 10 582 квадратні метри. Це найбільший солончак світу, - розповідає нам гід. Розташований Уюні на висоті 3650 метрів над рівнем моря".

Екскурсії сюди відбуваються впродовж усього року. Навіть у сувору болівійську зиму, яка припадає на час українського літа. Тоді тут вітряно та надзвичайно холодно, температура знижується і до мінус 30 градусів!

"Найекстремальніше їздити взимку, - розповідає Ектор, наш кухар. - Вітер зриває фарбу з авто, а в салоні замерзає вода. Є й ще одна проблема: на Альтиплано великі поклади літію, який виводить з ладу навігаційну техніку. Тож, чимало джипів просто губляться. А скільки туристів зникають у цій пустелі...

Особливо ті, які  хочуть досліджувати її на велоспеді чи пішки. Часто вони просто гинуть від палючого сонця у теплий сезон".

Цікаво, що навіть лам, яких переводять через солончак болівійські фермери, спеціально одягають, аби не постраждали від спеки.

"Для них шиють картузи, взутття, виготовляють сонцезахисні окуляри: усе для того, щоб тварини не осліпли від яскравого світла та не отримали опіків", - пояснює Ектор. 

Соляна пустеля, до якої ми дістались на четвертий день подорожі, і справді така прекрасна і така неосяжна, як про це розповідають. Її поверхня - це сіль, шар якої подекуди завтовшки до 8 метрів. На дотик вона доволі масна, наче скроплена олією.

"Болівійці видобувають тут щороку 25 тисяч тонн солі, - розповідає гід. - А в запасах Уюні: 10 мільярдів тонн!"

До речі, болівійці не лише використовують сіль для їжі чи виготовлення сувенірів. З її блоків роблять меблі, будують готелі. 

В одному із таких ми й провели наш останній вечір на Альтиплано. Із жменею солі та цілим пудом позитивних вражень вирушили на дослідження інших болівійських місцин.

Юлія ЛОЗИНСЬКА, фото Юлії ЛОЗИНСЬКОЇ
 

Реклама

Читайте також:

тема

Іноземцям, які не планують жити в Сполучених Штатах постійно, видають неімміграційні візи. Тимчасовий термін їх дії залежить від категорії візи, їх нараховується близько сорока в
Всі ми знаємо: на випадок хвороби треба мати хоч якусь "подушку безпеки" у вигляді відкладених євро. Але хто допоможе, якщо грошей немає? Чи можна продовжити термін оплати лікарн

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.