Що найбільше болить українцям в одній з найбагатших країн світу

У листопаді 2014 року в Дубаї була створена перша громада УГКЦ. Відтоді в Еміратах постійно відбуваються богослужіння українською мовою. Душпастирську опіку отримують вже і українці, які мешкають в Абу-Дабі, повідомляє Пасторально-Місійний відділ УГКЦ.

Українська громада УГКЦ живе активним життям, займається соціальним служінням, проводячи благодійні аукціони і фестивалі. А навесні в ОАЕ з’явилася і перша українська школа. Про особливості душпастирства і життя українців в цій східній країні в інтерв'ю ПМВ розповів капелан УГКЦ в ОАЕ та Південній Аравії о. Юрій Юрчик.

- Отче Юрію, які були Ваші перші враження від країни?

- Надзвичайно спекотно і дуже висока вологість. Я пам'ятаю перший день, коли я відчиняю вікно: пустеля, нова країна, нові люди, нові виклики. 

Коли наші священики їдуть на місії, то зазвичай мають якесь уявлення про країну, в якій вони будуть душпастирювати. В моєму випадку, я не мав жодного уявлення - бо був і є першим українським священиком на тих теренах.

- Українці в ОАЕ – хто вони?

- В Емірати не було такої еміграції з України, як до Європи, Канади, США чи Австралії. До ОАЕ, як і до інших країн Перської затоки, люди приїжджають на працю. Переважно по робочій візі на 2-3 роки. Можна потім продовжувати, якщо контракт продовжують.

Українці переважно працюють на кваліфікованій роботі. Це менеджери, багато стюардес на різних арабських авіалініях, також задіяні у сфері туризму і IT. У тих країнах дуже розшароване суспільство і людина з Європи не може працювати як різноробочий, некваліфікований працівник.

Українці в ОАЕ за віком різні, але більшість – це молодь. Тому що Емірати – це такий край, в якому люди роблять перші кроки, щоби рухатися далі. Багато людей з Еміратів починають кар’єру. Хтось приживається надовго. Деякі українці живуть і 10, і 15 років.

Є в нашій громаді люди, які успішно займаються бізнесом, які знайшли себе в цій країні. Деякі дуже важко приживаються. Це специфічний клімат, інша культура, інша ментальність. Є різні життєві історії і різні люди по-різному сприймають своє перебування.

- Як виника ідея створити українську школу у Дубаї і наскільки вона затребувана?

- Одразу як я приїхав в Емірати, у мене виникла ідея створити школу як осередок української культури і мови. Зважаючи на те, що це мусульманська країна, я розумів, що це не може бути християнська католицька школа у повному розумінні цього слова. Бо буде обмежена аудиторія. У нас, наприклад, є українці, які сповідують іслам. Але вони українці, вони хочуть своїх дітей навчати мови, традиціям.

- Це представники мішаних подружь?

- Так, переважно це мішані подружжя. І звичайно діти, які мають батьків мусульман, сповідують іслам. І ми не можемо їх примушувати відвідувати катехизис. Ми встановили правила, що обидва батьки повинні написати заяву, що вони просять взяти їх дитину до школи і вони дозволяють відвідувати катехизис. Якщо такого бажання немає, діти відвідують загальні предмети – українську мову, історію та інші.

Наша школа відкрилися наприкінці навчального року – у квітні. Вона попрацювала два місяці і пішла на канікули. І вже у нас близько 50 дітей різного віку. Наразі ми створили три класи.

- І де знайшли вчителів?

- Це українці, які мають фахову освіту, працюють в Еміратах і радо відгукнулися на наше прохання викладати в українській школі, щоби навчати дітей. Шукаємо можливість заохочувати їх, зокрема матеріально, щоби не тільки на волонтерських засадах.

З початку навчального року ми переходимо у приміщення католицької школи в Дубаї. І сподіваємось, наша школа буде зростати.

Посольство України в ОАЕ і консульство в Дубаї нам в цьому допомагають і відкриті на співпрацю.

- Що найбільше болить українцям в Еміратах? З чим вони найчастіше приходять до священика?

- Найбільше приходять із відчуттям самотності.

Люди на посадах топ-менеджерів в різних компаніях мають можливість запросити родини і їм легше дається розлука з батьківщиною, коли і жінка і діти поруч. А дуже важко людям середньої ланки, стюардесам, менеджерам чи адміністраторам у готельному бізнесі. Вони не отримують великих коштів, живуть у гуртожитку і самотність є найбільшою проблемою.

- А вам особисто на відстані тисяч кілометрів від Батьківщини чого бракує найбільше?

- Зараз вже нічого не бракує. На першому етапі бракувало української їжі.

Мої колеги - індуси, філіппінці. Протягом дня я іноді можу не бачити європейського обличчя. Індійська кухня, індійський спосіб життя, побуту. Я приїхав і спробував індійське карі. Це екзотична їжа і десь тиждень смачно. А потім ти вже не можеш дивитися на неї, але мусиш і далі жити з тим.

Але вже питання вирішене. Все таки 10 тисяч українців проживає в Еміратах - даємо собі з цим раду (сміється).

 

 

Читайте також:

тема

Кумедний факт: коли героям американських комедійних серіалів кортить до туалету, вони шукають Джона (John), а британці – Лу (Loo). А ім’ям Charlie, наприклад, називають кокаїн.
Історія деяких міст налічує сотні і навіть тисячі років.

новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.